в означеннях
Тлумачення, значення слова «попсований»:

ПОПСО́ВАНИЙ, а, е.

1. Діслір. пас. мин. ч. до попсувати. З-під рудої, вкрай попсованої сонцем та негодою смушевої шапки визирало довгобразе, жовте, покраяне не частими, але глибокими зморшками обличчя (Любов Яновська, I, 1959, 301); Ярослав звелів вислати частину людей для направи волоків, попсованих за зиму й весну (Павло Загребельний, Диво, 1968, 397); Зубила справді були вщент попсоваїй першим ударом молота (Яків Баш, Вибр., 1948, 13); Щоки вже здрябліли й обвисли. Колись бездоганний овал їх був непоправно попсований (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 125); Настрій товариства був рішуче попсований (Іван Франко, VI, 1951, 217); Це була натура добра зроду, але зовсім попсована фамільними традиціями панства (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39);
//  попсовано, безос. присудк. сл. [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано.., геть все подерто, попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано — вкрай сплюндровано! (Леся Українка, IV, 1954, 247); Поштар схопився за велосипед. На щастя, його не було попсовано (Олесь Донченко, VI, 1957, 55).

2. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для використання, вжитку. — Продав мені попсовані [дзиґарі]: показує два, а б'є тринадцять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); Сміявся Курочка попсованими зубами (Олесь Донченко, Зоряна фортеця, 1933, 85).

3. у знач. прикм. Який змінився на гірше, погіршав. Попсовані стосунки.

4. у знач. прикм. Який засвоїв погані звички, нахили, розбестився (про багатьох). Попсовані діти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 238.

Коментарі (0)