ПО́ПУСК, у, чол.
1. Надмірна поблажливість;
потурання. Допит неповнолітніх підсудних провадився..
без натиску, залякування, без упередженості до
одного чи попусків до іншого (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968,
251).
Попуску не давати (не дати, не попускати, не
попустити) — не виявляти поблажливості до кого-небудь,
не потурати комусь. — Прокурор нас уже взяв на
контроль. І попуску не дасть... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
377).
2. мет. Термічна обробка сталі для зменшення її крихкості; відпуск.