ПОПУСКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОПУСТИТИСЯ, ущуся, устишся, док.
1. кого, чого, розм.
Добровільно відмовлятися від чогось, відступатися від кого-,
чого-небудь. Стара почала дорожитися, але Гайка не
попускалася її, і вкінці стара згодилась ще того самого
дня перебратися до неї (Іван Франко, I, 1955, 98); Так легко не
попуститься Іван такої доброї.. нагоди (Лесь Мартович, Вибр.,
1954, 223); — Я не попущуся, мушу вивідатись
[вивідати], хто вона, бо від першого разу коли-м її побачив,
почув я, що без неї жити не можу (Іван Франко, V, 1951, 341);
// Покидати, залишати кого-, що-небудь. Впала
[Мирослава] на ноги, не попускаючись своєї зброї (Іван Франко, VI,
1951, 18).
2. без додатка. Переміщатися нижче; опускатися. Попустилися бартки молодечі, щез гнів з очей. Барилочка з горілкою має чарівну силу — проганяти гнів і з серця, і з очей (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 270).
3. без додатка, перен., розм. Допускати, доводити себе до чого-небудь. — Як свиня вкусить або жінка попоб'є, то на страшний суд не встанеш. Щоб ти не попускався! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 322).
4. Мет. Піддаватися відпускові (у 3 знач.), відпускатися (про сталь або вироби з неї).
5. тільки недок. Пас. до попускати 1 1.