Словник української мови

ПОПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док. Пихкати якийсь час; пихнути кілька разів. Попихкав [Гречун] люлькою, знову почав: — Думка була, забули. Так ні ж! Через два тижні кличуть знову (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 150);
//  Рушити, пихкаючи. Проти хати Устини Гординської зупинився «Мармурин поїзд». З нього вийшли пасажири, і поїзд попихкав, посвистів на Бориню (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 205).