ПОПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док. Пихкати якийсь час;
пихнути кілька разів. Попихкав [Гречун] люлькою,
знову почав: — Думка була, забули. Так ні ж! Через
два тижні кличуть знову (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 150);
// Рушити, пихкаючи. Проти хати Устини Гординської
зупинився «Мармурин поїзд». З нього вийшли
пасажири, і поїзд попихкав, посвистів на Бориню (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 205).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 199.