в означеннях
Тлумачення, значення слова «попити»:

ПОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., перех. і без додатка.

1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 265); На скелі над морем стоятиме він,.. І коршун, на руку йому прилетівши, На ній відпочине, попивши й поївши (Юрій Яновський, II, 1958, 147);
//  Випити трохи чого-небудь. Раз на святках пішла [баба] куму провідать. Погостювать і пообідать, В беседі [бесіді] серце звеселить, Дулівочки попить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 126); То загляне [дамочка] у газету, То поп'є, із фляги (Степан Олійник, Вибр., 1959, 242).

2. Випити що-небудь поступово. Поки приберешся, то бояре й мед поп'ють (Номис. 1864, № 10962); — Все чисто поїли та попили, тільки порожні пляшки позоставались (Нечуй-Левицький, III, 1956, 259).
Могорич попити — відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. завершення якої-небудь справи. Вже могорич попили й рід скликали, і Маруся.. молодому руку перев'язувала (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 40); Обмолотини попити, заст. — відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. завершення молотьби. Всі обмолотини попили, а вдова ще й не починала молотити (Ганна Барвінок, Опов.., 1962, 263); — Саме обмолотини попили… Коли це — щось у хату. Прибився парубок хтозна, й звідки (Юрій Яновський, I, 1954, 19).

3. також без додатка. Пиячити якийсь час. — А чого ж він осюди їде, отой князь? — Чого? Попити-погуляти на вольній волі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 95).
Попити крові чиєї (поту чийого) — тяжко експлуатуючи кого-небудь, наживатися якийсь час. Князівці.. самі все пожнуть. Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили нашого поту — годі! (Андрій Головко, II, 1957, 225).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 199.

Коментарі (0)