в означеннях
Тлумачення, значення слова «пора»:

ПОРА́, и, жін.

1. перев. чого або яка. Час, період. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя (Панас Мирний, IV, 1955, 334); — Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (Іван Франко, VI, 1951, 161); — Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Юрій Смолич, I, 1958, 74);
//  у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. — Йому не до вас було: він мені у ту пору розказував, що, каже, не сонечко ходить, а земля кругом його обіходить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Не раз, не два розмова в нас бувала Про пору ту, коли ізнов орала У вогку землю пустить рідний край, Про час, коли від ненаситних зграй І тінь сама розвіється за димом (Максим Рильський, II, 1960, 216); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97);
//  з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. Тільки-но пригріє весняне сонце, розтануть сніги і спадуть талі води, як настає грибна пора (Знання та праця, 6, 1969, 16);
//  з означ. Частина доби, період року. Чіпка проспав до обідньої пори (Панас Мирний, I, 1949, 256); Місяць уже зайшов, була передранкова пора (Юрій Яновський, II, 1958, 217); Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353);
//  Період у житті людини; вік, літа. Оглянулась я.. на село — там церква аж горить проти сонця; у зелених садках білі хатки тонуть, і вигін зеленіє.. Все це нагадало мені і мою дитячу пору, і моє дівування (Панас Мирний, I, 1954, 72); Нині Гончар — в щасливій порі творчої зрілості, в порі, коли народжуються сміливі й глибокі задуми, коли приходять самобутні і мудрі звершення (Про багатство літератури, 1959, 237);
//  Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Прийшла війни страшна пора, що забира народні сили (Володимир Сосюра, II, 1958, 376); Майже всі перші книжки прозаїків присвячені порі мирного післявоєнного будівництва (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 7).
 Давньою порою — у давні часи, у давнину. Так-то було на Вкраїні Давньою порою... (Степан Руданський, Тв., 1959, 43); До тих пір — до того часу, доти. Дуже тобі дякую, що ти їх [листи] не затримувала до тих пір, поки я приїду, а прислала тепер (Леся Українка, V, 1956, 28); Проводжав [Денис] Юлю очима до тих пір, поки вона не зникла за деревами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 247); З давніх пір — з давніх часів, здавна, віддавна. Бачив я, що всюди люд На царя кладе свій труд.. Так щороку з давніх пір (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 96); З тих пір — з того часу. З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); На перших порах — у початковий період, на початку, попервах. Коли б отак до нього Міхно з своїми приятелями ставився, то це його цілком улаштовувало б. Принаймні на перших порах (Андрій Головко, II, 1957, 265); [Загуба:] Тут же свої люди ще лишилися... Допоможуть на перших порах... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 474); Пори року — сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима. На землі.. щороку бувають холодні й теплі сезони, які поступово змінюють один одного. Ці явища природи називаються зміною пір року (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 33); Є щось чарівне і до солодкого щему в серці хвилююче в природі цієї пори року [навесні] (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 137).
Без пори, у знач. присл. — передчасно, дочасно. Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! (Леся Українка, I, 1951, 44); До пори [до часу]: а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно. До пори збан воду носить (Номис, 1864, № 7771); б) до слушного часу; поки що. — Тільки б без галасу до пори, до часу, доки власними очима, руками не помацаєш початку того омріяного будівництва... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10); На порі — у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину). Дівка на порі — женихи у дворі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 117); За столом чотири сини, — Разом з'їхались в гостину; Всі змужнілі, на порі, Як один — богатирі! (Микола Шпак, Вибр., 1952, 72); На порі стати — досягти такого віку, коли звичайно виходять заміж (про дівчину). Небога Уже чимала піднялась, Росла собі та виростала І на порі Марія стала... (Тарас Шевченко, II, 1963, 354); Видавши одну [дочку], незчулася Яресьчиха, як і друга стала на порі, треба було і Вусті приданого дбати (Олесь Гончар, I, 1959, 9).

2. у знач. присл. порою, пори, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія. Ми з ним сиділи у садку вечірньою порою (Леся Українка, I, 1951, 458); Лінивий спить бабак зимової пори, Коли сніги буйні шляхи позамітали... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122);
//  тільки порою, без означ., рідко. Часом, іноді. І він [кинджал] порою любо грає, Привабливо дзвенить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 402).
Часом з квасом, порою з водою див. квас.

3. Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії. Олена поралась коло печі, хапаючись, щоб встигти на пору з вечерею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 82); Дідуньо з великим притиском розпочав знов мову про те, що вже крайня пора взяти до Юзі гувернантку (Леся Українка, III, 1952, 635); Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вус почав голити раніше пори (Михайло Стельмах, II, 1962, 342).
 [Тепер] пора на вас (на тебе і т. ін.); Ваша (твоя і т. ін.) пора, розм. — створилися сприятливі умови для кого-небудь, настав час комусь діяти і т. ін. Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання, Казали: «Годі нам, тепер пора на вас,.. робітники незнані, молодії!..» (Леся Українка, I, 1951, 109); — Стріляй, бузувіре, стріляй, зраднику, — твоя пора, — хрипить.. Ногиба (Михайло Стельмах, II, 1962, 66).

4. у знач. присудк. сл., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії. — А збирайся лишень, Чіпко, на завтра в найми, — каже, вернувшись увечері, Мотря. — Годі вдома сидіти та хліб переводити, — пора й самому заробляти! (Панас Мирний, I, 1949, 148); — Пора вже спати... завтра треба вставати зарання... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); Климові пора додому, а він все ще на лузі (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 73).
Пора [уже] і честь знати — час кінчати що-небудь, іти, їхати звідкись. [Марина:] Невже й сьогодня [сьогодні] гості не роз'їдуться.. Третій день гостюють, пора б вже й честь знати (Марко Кропивницький, V, 1959, 475).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 243.

Коментарі (0)