ПОРАЧКУВА́ТИ, ую, уєш, док., розм. Почати рачкувати, пересуватися рачки в якому-небудь напрямку. Постояв [Чіпка] ще трохи, послухав та присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував на голос (Панас Мирний, II, 1954, 68); Солдати привели гітлерівця, отого, що з переляку порачкував у кущі (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 191).