Словник української мови

ПОРАЯТИ, аю, аєш і рідко ПОРАЇТИ, аю, аїш, док., кому, рідко кого і без додатка, діал. Дати пораду, порадити. І ти, білолиций.. Порай мені ще раз, де дітись з журбою? (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); — Прийшов роботи чи служби шукати, та нікого не знаю тутечки. Порайте мене, дядьку, що тут робити, куди обернутися... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 445); Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту, а передержати хоч зиму дома (Панас Мирний, IV, 1955, 334); — Може, люди добрі, я щось не так розсудив своєю темною головою, то ходімте зараз на пораду до нашого вчителя. Він чоловік розумний і мужику лихого не порає (Михайло Стельмах, I, 1962, 198);
//  Допомогти радою, падати якусь допомогу в скрутних обставинах. [Матушка гумен я:] Та кажи по правді, не втаюй нічого.. Може, що я і пораю тобі, може і поможу в чому (Панас Мирний, V, 1955, 69);
//  Підказати, до кого звернутися, кого, що обрати, узяти і т. ін. Таки непогану робітницю пораяли взяти родичі два тижні тому. Дівчина слухняна (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 353);
//  у сполуч. із сл. собі. Знайти вихід із скрутного становища. Отак, люди, діло повернулося. А чи давно це було, що не міг я на худому клаптику поля навіть собі самому щось пораяти (Семен Журахович, Опов., 1956, 204).