ПОРАХУВАТИ, ую, уєш, док.
1. перех. і без додатка.
Док. до рахувати. — Чи їх троє, чи четверо? — мучило
Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Розпродали [селяни] добро,
порахували гроші й зайшли до корчми (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 37).
На пальцях однієї руки можна порахувати, у знач.
присл. — дуже мало. — Скільки голосів зібрали ваші
поправки до наказу делегатам..? .. — На пальцях одної
руки можна порахувати, — доказала Супрун (Андрій Головко,
II, 1957, 464).
♦ Порахувати ребра кому — сильно побити кого-небудь.
Скакав [Псякревський] з воза на віз і бив усе
за рядом доти, поки не перебив усі горшки на ярмарку.
Торговці у відповідь порахували йому ребра і потягли його
до поліції (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 43).
2. неперех. Рахувати якийсь час, до певного числа. — Ви вже п'ять [чарок] випили! — з обуренням гукала Раїса.. — Яка з вас учителька, до п'яти порахувати не годні: я випив чотири, а не п'ять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321).
3. до кого, перех., розм., рідко. Зарахувати кого-,
що-небудь до якогось розряду, групи і т. ін. Вона ж,
мовби від нього навчилася бути здержаною.., також не
дала по собі пізнати, що порахувала його до вибраних
(Осип Маковей, Вибр., 1954, 34);
// чим, яким. Скласти певну
думку про когось, визпати кимсь. Не судилося
колишньому сталінградцеві мчати на виручку до бойового
друга. Чекатиме він відповіді й не діждеться. І порахує
мертвим Семена Ларивоновича (Юрій Яновський, II, 1954,
139).
4. неперех., заст. Помізкувати, подумати. Там уже порахуємо, що треба робити (Словник Грінченка).