ПОРАХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. з ким і без додатка. Здійснити взаємні (перев. грошові) розрахунки з ким-небудь, повністю сплатити один одному усе належне; розрахуватися. — Плати, Микито, бо в мене катма дрібнотки... А ми з тобою опісля порахуємось (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); [Карпо:] Завтра заходь. Порахуємося. Зараз не до тебе (Вадим Собко, П'єси, 1958, 56).
2. з ким, перен., розм. Номститися за що-небудь; поквитатися. Не тільки почуття дружби до Лари підохотило її повернутися до лабораторії. Порахуватися з Каргатом за ранок, — от чого їй хотілось (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 102); Якось одному хлопцеві з сусіднього прольоту здалося, що я звернув увагу на його дівчину, він вирішив зо мною, як то кажуть, порахуватися (Юрій Яновський, II, 1954, 18).
3. з чим, також з спол. що, перен. Узяти до уваги,
врахувати що-небудь, зважити на щось. Далі —
взялися за мене. Не порахувалися, навіть, що каліка
(Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 97);
// з ким. Виявити
повагу, уважно поставитися до когось.
4. діал. Домовитися про щось. Грицько та Івась теж почали полуднувати. У їх зоставалася ще одна таранька, мати дала по одній кожному. Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний, IV, 1955, 24).