в означеннях
Тлумачення, значення слова «поранений»:

ПОРА́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поранити. Війна закінчилась. Василь лишився живий.. За війну він був чотири рази поранений (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 76); Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (Олександр Довженко, I, 1958, 122); Не знав того Михайло, що в цей час, прихилившись до чийогось тину, проливала гіркі сльози Настуня, важко поранена у саме серце його необережним жартом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 411);  * Образно. На доброму шматкові виноградника, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні, порубані та поранені немилосердною сокирою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216);
//  поранено, безос. присудк. сл. Соломії ставало моторошно: «брешеш, брешеш, брешеш, — хотіла вона кинути в лице злому морокові, — він мій... він [Остап] буде жити... його не дуже поранено... адже він скільки пробіг...» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); — Ого, та вас поранено, товаришу лейтенанте! — стривожився Гнатюк, помітивши, що крізь одяг Федоренка проступає кров (Яків Качура, Вибр., 1953, 391); Килигея в одному з останніх боїв було поранено — кулею в груди навиліт — і ніхто ще не знав, виживе він чи ні (Олесь Гончар, II, 1959, 85).

2. у знач. прикм. Який дістав поранення, має рану (рани). Зося лютувала в хаті, як поранена тигриця, аж голос її лящав на всю оселю (Нечуй-Левицький, I, 1956, 327); Ясногорська, повзаючи в прибережних росяних шелюгах, перев'язує поранених піхотинців (Олесь Гончар, III, 1959, 408);  * Образно. Стогнала снігова Росія І Україна степова, — Але поранена надія Горіла у серцях, жива (Максим Рильський, II, 1946, 55);
//  Ушкоджений, вражений внаслідок поранення (про частини тіла). Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку, ніби гукаючи своїм болем на поміч, а це він тамував кров з пораненої руки (Юрій Яновський, II, 1958, 172);
//  у знач. ім. поранений, ного, чол.; поранена, ної, жін.; поранені, них, мн. Людина, що дістала поранення, має рану (рани). Поранений глухо стогнав (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 109); Він несподівано наткнувся на двох бійців з носилками в руках. Вони несли поранену (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 66); Санітари та фельдшери вже метушилися в темряві, підбираючи поранених (Олесь Гончар, III, 1959, 353).

3. у знач. прикм., перен. Який зазнав страждання, образи (про серце, душу). З глибини пораненої душі ще дужчий вирвався переможний сміх (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 247.

Коментарі (0)