в означеннях
Тлумачення, значення слова «поразка»:

ПОРА́ЗКА, и, жін.

1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності. Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (Комуніст України, 5, 1965, 11);
//  Програш у війні. Революційний клас у реакційній війні не може не бажати поразки своєму урядові (Ленін, 26, 1972, 268);
//  Невдача у двобої, у спортивних змаганнях, що завершуються перемогою противника. Тепер, у присутності директора, хлопець почував себе хоробро, видно, прагнув узяти реванш за попередню поразку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 83); Перші поразки на рингу тільки загартували волю спортсмена.

2. перен. Невдача в боротьбі за що-небудь, у якійсь справі і т. ін. Згадала [Черняєва] пригоди, небезпеки, поразки й перемоги. Так, вони [комсомольці] переможці. Тайга відступає (Олесь Донченко, II, 1956, 71); Гіркота поразки нижче, ніж звичайно, опустила куточки губ великого, різко окресленого рота, залягла, важкими тінями під очима [інженера Коваля] (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 12); Якщо в основі сценарію немає драматичного, чітко накресленого, яскравого сюжету, повнокровних, сильних образів, тоді режисера і акторів, як правило, чекає поразка (Мистецтво, 1, 1962, 5);
//  Придушення громадсько-політичного руху, невдача в політичній боротьбі. Не було ні одної великої революції, навіть в рамках національних, яка не переживала б тяжкого періоду поразок.. (Ленін, 36, 1973, 97);
//  Неспроможність взяти гору в суперечці, довести комусь свою правоту, перевагу, вищість і т. ін. Яків і досі не міг простити своєї поразки Степану Васильовичу, який у суперечці назвав його недозрілим серцем (Михайло Стельмах, I, 1962, 490); Коли Михайло у чомусь завинив і визнає свою поразку, він одразу втрачає експансивність і дар слова (Петро Колесник, Терен.., 1959, 189).
Завдавати (завдати) поразки кому — перемогти кого-небудь у бою, у боротьбі, у змаганні і т. ін. Він [Богдан Хмельницький] розбив ущент польське військо під Жовтими Водами й Корсунем, а потім, після кількох битв, завдав йому нищівної поразки під Пилявцями і обложив Львів і Замостя (Олександр Довженко, III, 1960, 77); Завдав їм [Віталію і Саку] поразки товариш Яцуба (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 110); Зазнавати (зазнати) поразки (поразок) див. зазнавати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 246.

Коментарі (0)