ПОРЦІЯ, ї, жін.
1. Певна кількість харчового
продукту, страви, признач. для споживання однією особою
за один раз. Випотрошену рибу промивають у холодній
воді і ріжуть на порції (Українські страви, 1957, 116); Фесенко
розчервонівся. Він одчепив пенсне. Круглі карі здорові очі
блищали од доброї порції пива (Нечуй-Левицький, V, 1966, 159);
Смачно пах куліш. Вадим палив добру порцію в казанок
кожному (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 137);
// Взагалі певна
кількість чого-небудь. У свій час дехто думав.., що
ефективність дії органічних добрив у сівозміні можна
підвищити внесенням їх дрібними порціями під усі
культури сівозміни (Хлібороб України, 12, 1968, 14);
Марта Гаврилівна, виспівавши, за своєю звичкою, велику
порцію похвал Ганні, пообіцяла дивитися за нею, як за
рідною дочкою (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 134).
2. діал. Чарка; чарка горілки. Василь спер голову на локоть і німо почав вдивлюватися в порожню порцію (Іван Франко, I, 1955, 157); — Кажуть, старим та хлопцям по порції дадуть, а дівкам кісники роздаватимуть (Леся Українка, III, 1952, 669); Як частують, — вип'є [Андрій] порцію, але лиш одну (Гнат Хоткевич, II, 1966, 183).