ПО́РЕКЛО, а, сер., діал. Прізвисько, прізвище. — Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє, порекло на письмі покласти (Василь Стефаник, I, 1949, 93); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Гнат Хоткевич, II, 1966, 364).