в означеннях
Тлумачення, значення слова «порішати»:

ПОРІШАТИ 1 аю, аєш, недок., ПОРІШИТИ, шу, шиш, док., розм.

1. неперех., на чому, з інфін., також із спол. що. Приймати яке-небудь рішення, доходити до якогось висновку; вирішувати. — Не буду я нічого казати! — думаю і порішаю собі (Марко Вовчок, VI, 1950, 242); Про Андрія забули й думати на селі: порішили, що ніп загинув де-небудь у тюрмі, чи що... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Порішили в неділю сходить до Кочури (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 113); На тому й порішила «Ганза» — спілка німецьких купців: не пускати німецьких майстрів до Москви (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 173).

2. тільки док., неперех., з чим. Завершити яку-небудь справу. Філософи новітні.. Давно вже порішили З питанням мудрим сим (Леся Українка, I, 1951, 36); Цієїзими пізно порішили з молотьбою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 225);
//  Покласти край чомусь, покінчити з чим-небудь. Лежить [брат], дивлячись очима, закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок, I, 1955, 321).

3. тільки док., перех. Позбавити життя, убити. Ножем порішив він звіра і почав в'язати ще теплі лапи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 324); — В Заливайщипі дядьки помічника пристава і двох урядників порішили (Михайло Стельмах, I, 1962, 624); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 392).
 Порішити з собою; Порішити себе — покінчити життя самогубством; накласти на себе руки. — Чи довго ще мені мучитись? Чи не краще відразу порішити з собою? (Панас Мирний, IV, 1955, 173); [Катерина:] Григор її наруги не знесе — я знаю. Він же гордий — порішить він і себе, і Мотрю (Сава Голованівський, Драми, 1958, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 263.

Коментарі (0)

ПОРІШАТИ 2, аю, аєш, док., перех., розм. Розв'язати задачі, приклади і т. ін. — Візьми-но, дочко, якийсь клапоть паперу і порішай мені задачки (Михайло Стельмах, 1, 1962, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 263.

Коментарі (0)