ПОРЯДКО́ВИЙ, а, е. Який вказує на місце або
порядок кого-, чого-небудь при переліку. Окружна
виборча комісія.. встановлює порядкові номери виборчих
дільниць (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 8).
▲ Порядковий числівник, грам. — розряд
числівників, що вжинаються на позначення певної послідовності,
порядку переліку предметів і мають формальні ознаки
прикметників. Числівник — частина мови, що виражає
абстрактне число («два плюс три — п'ять»), кількість
предметів («два студенти») або їх порядок за рахунком
(«другий студент»). Числівники перших двох типів
звуться кількісними, числівники третього типу —
порядковими (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 217).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 301.