Словник української мови

ПОРЯДКО́ВИЙ, а, е. Який вказує на місце або порядок кого-, чого-небудь при переліку. Окружна виборча комісія.. встановлює порядкові номери виборчих дільниць (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 8).
▲ Порядковий числівник, грам. — розряд числівників, що вжинаються на позначення певної послідовності, порядку переліку предметів і мають формальні ознаки прикметників. Числівник — частина мови, що виражає абстрактне число («два плюс три — п'ять»), кількість предметів («два студенти») або їх порядок за рахунком («другий студент»). Числівники перших двох типів звуться кількісними, числівники третього типу — порядковими (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 217).