в означеннях
Тлумачення, значення слова «порядкувати»:

ПОРЯДКУВА́ТИ, ую, уєш, недок.

1. Займатися господарством, давати лад чому-небудь, виконуючи різні домашні роботи. Старий Якименко оженив сина, та таку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати! Білолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; і в хаті й на дворі в'ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок, I, 1955, 65);
//  Поратися коло чого-небудь. Щоб догодити Балабусі, Олеся почала ходити до пекарні й порядкувати коло печі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 133);
//  Прибирати, робити порядок де-небудь. По обіді Хома взявся за псалтир, а Хима відчинила скриню та заходилась там порядкувати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88); Катерина причепурила хату зовні, потім заходилась порядкувати всередині (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 144); Варвара Громова порядкувала тут кожного дня, і скрізь відчувалася її хазяйновита і вправна рука (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 33).

2. По-своєму розпоряджатися, хазяйнувати де-небудь, робити щось на власний розсуд. [Запава:] Хіба ж я можу допустить, щоб слуги Без мене там порядкували? (Іван Франко, IX, 1952, 253); Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: Щодня він мед тягав Та в берлозі ховав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 56); А Юрко нашого Олександра чого вартий! Усі книжки, які були у пана, поперечитував і тепер по-своєму починає порядкувати на городі і в полі (Михайло Стельмах, II, 1962, 72).

3. Давати вказівки, розпорядження, керуючи роботою, господарством і т. ін.; розпоряджатися. Він перестав слухати батька, а батькові хотілось порядкувать в господарстві (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); — Чи не час нам в дорогу? — поспитала Соломія. — Про це вже дід Овсій знає, він тут порядкує, — обізвався Остап (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 347); — В селі одному хлопці й дівчата прості спектакль дали. Порядкували вчитель та дяк (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 112); Тепер усім порядкував Нікітін, і козаки охоче здались на його розсуд (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 306);
//  Здійснювати нагляд за чим-небудь, спрямовувати хід чогось. Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 175); Роман став наглядати і порядкувати над всіма трьома вітряками (Михайло Стельмах, I, 1962, 513);
//  Бути на чолі кого-, чого-небудь, очолювати щось, командувати, керувати ким-, чим-небудь. — А на тім острівці лиш одно село; порядкує ним громадська рада (Лесь Мартович, Тв., 1954, 183); Хмельницького не було в обозі. Вони обидва з Чорнотою порядкували військом (Яків Качура, Вибр., 1947, 216);
//  На власний розсуд використовувати, розподіляти і т. ін. Що-небудь. Сашко не порядкував своїм часом. Життя Сашка належало революції, і часом його порядкував підпільний більшовицький комітет (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 10); Тепер, коли ми самі порядкуємо технікою, простоїв через несвоєчасність обслуговування тракторних агрегатів немає (Колгоспник України, 5, 1958, 3);
//  тільки без додатка, розм. Те саме, що наказувати. — Ведіть його у волость! — порядкує після трусу голова (Панас Мирний, I, 1949, 290).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 301.

Коментарі (0)