в означеннях
Тлумачення, значення слова «порядний»:

ПОРЯДНИЙ 1, а, е.

1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 253); Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Гнат Хоткевич, II, 1966, 166).

2. розм. Досить добрий; непоганий, неабиякий. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У кожного віз порядний, Воликів по парі (Степан Руданський, Тв., 1959, 195); Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей (Леся Українка, III, 1952, 469); Вона [одежа] мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244); Ні ліжка м'якого, Ні подушок, ані ковдри порядної в нього немає (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 196);
//  Який цілком відповідає своїй назві; такий, як треба, як повинен бути; справжній. Насамперед, як пристало порядному подорожньому, подавсь він до корчми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); Учительському стільцеві.. треба було лікаря, і вчитель довго працював, силкуючись, щоб замість трьох було в його [нього] чотири ноги, як то повинно бути в кожного порядного стільця (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 10); Марсові обрубали хвіст і підрізали вуха, як належить усім порядним доберман-пінчерам (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 47).

3. розм. Досить великий за кількістю, розміром, значний силою вияву і т. ін.; чималий. Підніс [Хома] мені порядну чарку горівки (Іван Франко, I, 1955, 71); До обіду в Ігоря була вже порядна низка бичків. Він кинув ловити, роздягся і стрибнув у воду (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 129); Порядний кусень м'яса;
//  Якому в значній мірі властива певна ознака, риса характеру (звичайно негативна). Я таки порядний боягуз (Іван Франко, IV, 1950, 350); — А знаєш? я скажу тобі, що з тебе порядний егоїст... Ти зовсім не вмієш цінувати приятельської ласки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 313).

4. дорев. Який належав до буржуазно-дворянських, привілейованих верств суспільства; благородний (у 4 знач.). Була вона.. «панна з порядної родини», як не раз говорила про себе сама (Леся Українка, III, 1952, 599); — В нас у Богуславі є порядне товариство (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96);
//  Прийнятий у буржуазно-дворянських, привілейованих верствах суспільства, характерний для них. Панна Сатурніна потроху відкривала наївній козачці таємниці порядного тону, вчила її модних танців, розваг і манер (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 268).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 302.

Коментарі (0)

ПОРЯДНИЙ 2, а, е: Порядна грамота; Порядний запис, іст. — у Росії XVI—XVII ст. — назви документів, що посвідчують укладення різних договорів.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 302.

Коментарі (0)