в означеннях
Тлумачення, значення слова «порочити»:

ПОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех.

1. Розпускати плітки про кого-небудь, позбавляти когось доброго імені; ганьбити, знеславлювати. Микита змінився на виду: то ж порочили його рідного дядька (Любов Яновська, I, 1959, 305);
//  Паплюжити що-небудь гідно поваги. Праці дослідників народної творчості та етнографії повинні рішуче викривати.. будь-які спроби чорнити або порочити те, що завойоване радянським народом (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 9); Я ненавиджу тих, що не сіявши жнуть, Що натхнення порочать наругою (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 31);
//  Принижувати, безчестити кого-, що-небудь ганебними вчинками. [Параска:] За вчителя йде!.. Благородні! .. Ні, я не попустю [попущу] так мене порочити! Оддавайте мені дівку [заміж за сина]! (Борис Грінченко, II, 1963, 529);
//  рідко. Бути вадою, пороком кого-небудь. [Марі я:] А воно так: вже як полюбиш чоловіка, то й те, що порочить його, здасться тобі красою!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 149).

2. Лаяти, сварити когось; ганити, гудити. — А ти що думала? ..Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стій, не моргни!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 131); [Степан:] Помела скільки не пороч, що воно в сажі, а воно знов лізтиме в каглу, бо на те воно помело! (Марко Кропивницький, II, 1958, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 286.

Коментарі (0)