в означеннях
Тлумачення, значення слова «породжувати»:

ПОРОДЖУВАТИ, ую, уєш. недок., ПОРОДИТИ, роджу, родиш, док.

1. тільки док., перех. і без додатка. Дати життя дитині, народити немовля (про жінку). Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови (Тарас Шевченко, I, 1963, 226); — Не та мати, що на світ породила, а та мати, що вигодувала... (Любов Яновська, I, 1959, 347); Одна мати породила Степана й Василя Чижмарів, обом дала вона здоров'я, незвичайну вроду, та не дала їм однакової вдачі (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 195);
//  рідко. Стати батьком (про чоловіка). — Стій і не ворушись, — промовив Тарас. — Я тебе породив, я тебе і вб'ю! — і Тарас, відступивши назад на два кроки, зняв рушницю (Олександр Довженко, I, 1958, 264).
Як (у чому) мати [на світ] породила — те саме, що Як мати народила (родила) (див. матих). Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила... (Михайло Стельмах, I, 1962, 57).

2. перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь. Соціалізм розв'язав велику соціальну проблему — ліквідував експлуататорські класи і причини, що породжують експлуатацію людини людиною (Програма КПРС, 1961, 13); [Надія:] В житті і так багато всяких неприємностей. Нащо про них згадувати?.. Це дуже шкодить здоров'ю і породжує гіпертонію... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286);
//  Створювати передумови для виникнення, появи кого-, чого-небудь. Чесна праця героїв породжує (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 346); — Люби трудовий народ, який тебе породив, борися за його щастя, бо в щасті всього народу знайдеш ти і своє, власне щастя (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6);
//  Пробуджувати, викликати в кому-небудь якісь почуття, думки і т. ін. Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (Михайло Стельмах, I, 1962, 351); Покинувши витирати руки, він [лікар] схопив капелюха і вибіг з кімнати.. Поведінка лікаря поробила в Олені недобрі підозріння (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 94).

3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати врожай. Як вірить переказам людським, Вперше у Фрігії хліб колосистий земля породила (Микола Зеров, Вибр., 1966, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 265.

Коментарі (0)