ПОРОХ 1, у, чол.
1. Дрібні тверді частинки, які
зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь;
пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій,
що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із
столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
446); Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті
потом та порохом коні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 6); Вітер
здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); На коні, чорний
від пороху, під'їхав чотирнадцятирічний Сашко
Половець (Юрій Яновський, II, 1958, 174); * Образно.
[Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер
відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати
із пороху невільницької ганьби (Леся Українка, II, 1951, 145);
// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна
маса. Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля
і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Ідючий
[їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 133); У паровому млині стояв гамір. Літав у
повітрі білий густий порох від борошна (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 23).
Як пороху — дуже багато. — В тій річці пстругів,
як пороху (Іван Франко, III, 1950, 430).
♦ Порох сиплеться з кого — те саме, що Порохня
сиплеться з кого (див. порохня). [Дідок:] Може, ти й
підтопталася, а я ще потанцював би.. [Баба:]
Та з тебе ж порох сиплеться! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 478);
Порохом піти — занепасти, зруйнуватися. — Сім'ю
свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а
то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Марко Вовчок,
I, 1955, 186); Пороху не давати (не дати) пасти
(впасти) на кого — що — дбайливо оберігати,
доглядати кого-, що-небудь, ніжно піклуватися про когось;
Розпастися (розсипатися, розлетітися і т. ін.) на (у)
порох (порохом): а) зруйнуватися. — Цілий замок до
підмурівки розсипався на порох (Три золоті слова, 1968,
124); б) зникнути, загинути, пропасти без сліду.
Прекрасний Києве на предковічних горах! .. За чорні всі
діла Хай вороги твої розсиплються на порох!
(Максим Рильський, II, 1960, 221); [Гайдай:] Хіба я знаю, куди
іти?.. Де берег мій?.. Тепер його нема. У порох
розлетілось все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 76); Стерти (зітерти, розтерти)
на (у) порох — знищити цілком, зовсім. Хмара..
робилася тяжчою; здавалося,.. тягар упаде на землю і
розвалить, розітре все живе на порох (Іван Франко, IV, 1950,
339); [2-й з прохачів:] Ти б їх скрутив, тих
вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка, II, 1951,
492); [Варпеховський:] Та я тебе зараз же на
порох зітру! (Іван Кочерга, II, 1956, 496); Ми всіх катів зітрем
на порох, Повстань же, військо трударів! (Пісні..,
II, 1956, 293); У (в) порох топтати — зневажати,
паплюжити. В порох топчуть те, що мені святе, — А
недоля й тьма все росте й росте (Іван Франко, XIII, 1954, 235);
Як порох у оці — про кого-небудь, хто дошкуляє,
пабридає, завдає прикрощів своєю присутністю. Так
любить, як порох у оці (Номис, 1864, № 5076).
2. перен. Що-небудь не варте уваги, таке, що не має
справжньої цінності й значення. Слова солодкі, — та
хотів Я б поцілунків замість слів.. А слово?.. слово —
порох, дим! (Леся Українка, IV, 1954, 81); Одно скажу:
багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох,
брудота! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201);
// рідко. Про
людину — вживається перев., щоб підкреслити її
тлінність або нікчемність. [Виночерпець:] Хай не
гнівиться пан мій вельможний на пса нікчемного, на
марний порох!.. Немає кубка з яшми! (Леся Українка, III,
1952, 147).
3. Останки, рештки померлої людини; прах. На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277).