в означеннях
Тлумачення, значення слова «порохня»:

ПОРО́ХНЯ, і, жін.

1. Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха. Великий дуб, та порохнею напханий (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 251); Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Панас Мирний, I, 1949, 234); Він підійшов до трухлявого побіленого зрубу, підважив плечем — і хистка будова звалилася, обдавши здивованих теслярів цілою хмарою їдкої дерев'яної порохні (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 171);
//  Сипка маса рештків чого-небудь зотлілого, подрібненого і т. ін. За бійницями.. отаборився рожевощокий жрець науки, який щохвилини готовий скинути мантію, щоб засипати отруйними стрілами кожного, хто наважиться небезпечно дмухнути на його ефемерну, зліплену з паперової порохні, славу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 380).
Узятися порохнею — стати трухлявим, струхлявіти. Верби коло тину стали дуплинасті і взялися порохнею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257).
Порохня сиплеться (сипалась) з кого — хто-небудь дуже старий, немічний. — Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його сипалась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 312); — А ще ж і піп у вас — порохня з нього сиплеться (Андрій Головко, II, 1957, 45).

2. перен., зневажл. Про що-небудь старе, нецінне, непотрібне. Хай тріщить, розвалюється старе й трухляве, хай летить за вітром столітня солом'яна порохня — вище голову, ширше плечі, богатирі!.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 282);
//  лайл. Про дуже стару або нікчемну людину. — Ех ти, вошива порохня! Кого вчиш, тиловий кріль?! (Юрій Яновський, I, 1954, 168).

3. рідко. Порох, курява, пилюка. Лютий звір ревів десь під скалою, Лиш в порохні його виднівся слід (Іван Франко, XIII, 1954, 177); Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 169).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 286.

Коментарі (0)