ПОРОХОВИ́Й, а, е. Прикм. до порох 2;
//
Начинений порохом. Спис і шабля,.. порохові набої, пута
на коні та інший риштунок і сам його вигляд
свідчили про довгу і важку путь (Олександр Довженко, I, 1958,
266);
// Який супроводжує вибух пороху. Народ
п'янів од запаху крові, хрипіння смерті,
порохового диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); Тисячі мушкетів
вистрілили воднораз, обволікаючи небо й землю
пороховим димом (Яків Качура, II, 1958, 423);
// Признач.
для виготовлення пороху. Пороховий завод;
// Признач.
для зберігання пороху. Одна з бомб потрапила в
пороховий льох (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 138);
// Який
діє за допомогою пороху. У 1938 році у нас були
сконструйовані авіаційні бойові ракети з пороховим
двигуном (Наука і життя, 2, 1966, 21).
Пороховий ракетний двигун — реактивний двигун,
що в ньому паливом є спеціальні сорти пороху,
спресованого в камері згоряння; застосовується у ракетах
як стартовий двигун літаків, снарядів і т. ін.
♦ Жити (сидіти і т. ін.) на пороховій бочці (на
пороховому погребі) — бути під загрозою небезпеки,
катастрофи і т. ін. — Шкури! Кругом продажні шкури!
Сидять на пороховому погребі й задоволені (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 96).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 286.