в означеннях
Тлумачення, значення слова «порозганяти»:

ПОРОЗГАНЯТИ, яю, яєш і ПОРОЗГОНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (Нечуй-Левицький, I, 1956, 147);  * У порівняннях. — Дивлюсь, з одного боку двері зачинені; людей нема, неначе сам нечистий.. порозганяв (Нечуй-Левицький, I, 1956, 68);
//  Примусити розійтися. Може б ще довго ґвалтували [піщани], коли б прикладами ротів їм не заціпили... Порозганяли їх по домівках (Панас Мирний, I, 1949, 189); Зрештою Андрій не витерпів: підбіг до дітей, вихопив у одного гарбузячу дудку й почав їх тіпати, нею по плечах. Порозгонив (Степан Васильченко, II, 1959, 241);
//  Перемігши в бою, в бійці, змусити тікати. — Із смердами воювати! — хвалькувато реготався він. — Я їх порозганяю, як собак (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122).

2. розм. Довести рух усіх або багатьох (машин, коней і т. ін.) до великої швидкості.

3. кому що, безос., розм. Стати опухлими, порозпухати (про частини тіла, обличчя).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 271.

Коментарі (0)