ПОРОЖНЕ́ЧА, і, жін.
1. Порожній, нічим не
заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):]
Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма — не
спіткнись на неї як-небудь в темряві. — Сю порожнечу що
виповнити може? (Леся Українка, II, 1951, 419); Нахилився
[Федір Прохорович]. Провів пальцями в порожнечі й
ще дужче нахилився. Але чобіт не знайшов (Микола Трублаїні,
I, 1955, 83); Очі заплющені. Тільки страхітлива
посмішка, звернена в порожнечу неба, перекосила солдатське
лице (Олександр Довженко, I, 1958, 36);
// У фізиці — безповітряний
простір. Земна куля оберталася в порожнечі (Олександр Довженко,
I, 1958, 389);
// Брак будь-якого наповнення;
незаповненість. При такому стані, коли в шлунку відчувається
порожнеча, язик обкладений.., — п'ють по 3 склянки
на день теплого чаю з .. суміші трав (Лікарські рослини..,
1958, 131);
// Відсутність людей; малолюдність або
безлюддя. Кімнати зяють порожнечею: обідня перерва
(Іван І. Волошин, Наддн. висоти. 1953, 37); Порожнеча безлюдних
вулиць, тьмяний полиск заболоченої бруківки,.. лунке,
гнітюче безгоміння створювали враження, що надворі
ледь тільки світає... (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 115);
// перен. Стан душевної спустошеності, викликаний
перев. втратою близької людини, розлукою з ким-небудь
і т. ін. кожен раз, коли я хоч на момент розлучався
з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну
самоту... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 126);
// між ким, перен.
Про стан відчуження між ким-небудь. Рука пані
Бровко безвільно зісковзує, з долоні Безбородька. Безбородько
відчуває, як між ним і панею Бровко шириться
порожнеча (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 215).
♦ Порожнеча в голові (в думках): а) про стан, коли
людина не може ні про що думати, ні на чому
зосередитися (від утоми, хвилювання і т. ін.). Від втрати крові
він страшенно ослаб. Дивна порожнеча була в голові:
ані думок, ані почувань (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
37); Ішов [Іконніков], нічого не думавши, порожнеча
була в голові (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 85); б) про
брак розуму, дурість. Цю противну машкару
багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала
порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати
(Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 291); Порожнеча в душі
(в серці); Душевна порожнеча — про стан душевної
спустошеності (від горя, перевтоми і т. ін.). Після того,
як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов подалі від
скирти соломи і сів собі на межі. Дивну втому і якусь
порожнечу в душі відчував він (Михайло Томчаній, Готель.., 1960,
134); Порожнеча в очах — про погляд, який виражає
душевну спустошеність, розгублення або байдужість
до всього навколишнього. Пропав! В ораторових очах
порожнеча. Судорожно сіпає збезсилілими пальцями
уявний курок (Олександр Довженко, I, 1958, 59).
2. Порожня середина чого-небудь, порожнина в
чомусь. Інші властивості, спільні усім сотворінням
смертельним, — М'якість гнучка, порожнеча
(всередині), розклад нарешті (Микола Зеров, Вибр., 1966, 184);
// перев. мн. Порожнини в мінералі, породі або
всередині суцільного матеріалу. М. В. Ломоносов..
обґрунтував необхідність запровадження в металургії
процесу відокремлення багатих на метал руд від бідних руд,
тобто від таких, які мають шкідливі домішки,
порожнечі (Наука і життя, 9, 1961, 47).
3. у сполуч. із сл. життя, світ і т. ін., перен.
Брак корисної діяльності. Жив на Ельборз-горі
один спасенник, Що зрікся світової порожнечі (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 168); Я й справді був слабий од..
порожнечі життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260).
Духовна (внутрішня) порожнеча; Порожнеча душі —
брак серйозних інтересів, глибоких переконань;
нездатність до глибоких почуттів, переживань і т. ін.
І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених
літературного дару людей, що поскочувались до
продажності, до повної духовної порожнечі (Максим Рильський, III,
1956, 374).