ПОРО́ЖНІЙ, я, є.
1. Нічим не наповнений, пустий
(про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на
капусту, щоб порожній не був (Номис, 1864, № 6440);
Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою
пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 91); Комбат вимагав вогню і вогню. Сагайда бив
і бив, збентежено поглядаючи, як тануть міни, як
загрозливо росте купа порожніх ящиків. Що буде, коли
вистріляє міни? (Олесь Гончар, III, 1959, 138); Дорошеві
видно було у вікно, як Павло пройшов із порожніми
відрами до колодязя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134);
// У якому
нічого немає (про простір). За річкою в порожньому
білястому небі самотньо кружляв великий плавневий
шуліка (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 84);
// Позбавлений
будь-яких предметів, речей, меблів і т. ін. (про
приміщення). Зовсім вона [хатка] порожня сливе. Нічого нема,
опріч лавочок та вузенької полички, де стояла миска з
ложками (Марко Вовчок, I, 1955, 288);
// Який не має рослин,
не вкритий рослинністю; голий (про степ, поле і т. ін.).
На долю більшовиків Узбеччини припадає почесне
завдання — збудувати велику іригаційну систему на місці
Голодностепської пустелі, обводнити й оживити
порожні пустельні землі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 46);
// У (на)
якому нікого або майже нікого немає; безлюдний або
малолюдний. Вона пустила додому Тетяну і лишилась
сама у порожній школі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315); Вулиці
були ще зовсім порожні (Іван Франко, VI, 1951, 250);
// Ніким,
нічим не зайнятий; вільний. На всю хату тільки два
порожні стільці зосталися, та й ті, мабуть, дожидали
когось з панських гласних (Панас Мирний, I, 1949, 382); Чоловік
сів на порожньому місці коло вогню (Нечуй-Левицький, II, 1956,
216); Червонофлотець одиноко сидів на порожній лавці,
попихкуючи прокуреною люлькою (Василь Кучер, Чорноморці,
1956, 17);
// Який їде, пливе і т. ін. без вантажу або без
пасажирів; ненавантажений. Ішов він садом панським
із своїм возом порожнім та про свою долю думав понуро
(Марко Вовчок, I, 1955, 146); Може, десь аж в Дарданеллах
переймуть малу твою байду, переймуть, а вона
порожня, в ній нікого, тільки хлоп'яча сорочка (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 243);
// Не заповнений текстом, цифрами
і т. ін. Порожні картки;
// розм. Приготовлений без
м'яса, жирів і т. ін.; пісний. Дома вона голодувала часом,
а як не голодувала, то наїдалася хліба та порожнього
борщу з буряками, бо каша не щодня бувала (Борис Грінченко, I, 1963,
431);
// перен., рідко. Духовно спустошений, нездатний
до активної діяльності (від горя, втоми і т. ін.). Цілий
день була [Малайка] на ногах, цілий день вбирала є себе
муки та кров і стільки людей поховала в серці, що воно
сповнене стало мерцями, як кладовище. Аж заніміло.
Нема ні страху більше, ані жалю, вона вся дивно
порожня, зайва на світі і непотрібна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104);
Він сидів на межі зібганий, порожній (Семен Скляренко, М. Щорс,
1938, 17);
// перен. Який виражає внутрішню
спустошеність, розгублення, байдужість (про очі, погляд і т. ін.).
Вертався Крига ранком, знесилений фізично, з
порожніми очима й порожнім револьвером (Юрій Яновський, I, 1958,
108).
▲ Порожня порода див. порода.
♦ З порожніми руками: а) нічого не діставши або
нічого не принісши. Вона ходила до материної
знайомої — Миколаївни за пшоном і повертається з
порожніми руками (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 15); — Я приїхав
до тебе не з порожніми руками (Іван Багмут, Щасл. донь..,
1951, 64); б) без засобів до життя. [Юда:] Настав той
день, коли я все роздав убогим, голоті керіотській
щонайгіршій, асам пішов з порожніми руками.. шукать
учителя (Леся Українка, III, 1952, 136); На порожньому місці
[робити (починати і т. ін.)]: а) з самого початку; б) з
нічого. Автор історичного роману творить не на
порожньому місці, — він залежить від свого матеріалу,
реального ходу історичних подій (Радянське літературознавство, З, 1957, 8);
Переливати з пустого [та] в порожнє див. переливати;
Порожнє серце; Порожня душа; Порожні груди — про
стан душевної спустошеності, байдужості до
навколишнього світу (від горя, втоми і т. ін.). Відчув [Василь]
у собі таку порожнечу, що мало не заплакав. Душа була
порожня, а йти було важко (Михайло Томчаній, Готель.., 1960,
281); Порожній гаман; Порожня калитка (кишеня
і т. ін.) — немає або мало грошей у кого-небудь.
Хоч не панського роду, зате не порожня кишеня. А з
грошима і панство добудеш (Панас Мирний, IV, 1955, 126);
Порожня голова в кого: а) про стан, коли людина ні про
що не думає, ні на чому не зосереджена. — У твоїй
голові вірші! ..А коли в тебе буде порожня голова, тоді
ти й на акваріум подивишся і на крабенят (Олесь Донченко,
II, 1956, 494); б) (зневажл.) про нерозумну, нетямущу
людину; Порожня скриня в кого — немає посагу в
кого-небудь; бідна, без посагу (про дівчину). У свої
сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в
церковному хорі.. Але що солов'їний Вустин голос, коли
скриня порожня? (Олесь Гончар, I, 1959, 9); Прийти в
порожній слід — спізнитися, не наздогнати, не застати
кого-небудь. Чи набрехали опришкам вісники, чи купці,
дізнавшися так або інак про засідку, об'їхали боком,
чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в
порожній слід, — вже хто його там знає, як воно там було,
але випад був цілковито даремний (Гнат Хоткевич, II, 1966, 225);
Як з порожньої бочки — про гучний голос, голосніш
звук. — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза
веселий Млинковський таким здоровим та хрипким
басом, як з порожньої бочки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 183).
2. Який має всередині порожнину; порожнистий. Так гниє деревина на корені: .. кругом дірки, кругом дупла, один стовбур — і той порожній... а все стоїть! (Панас Мирний, III, 1954, 23); На ціпку вгорі прив'язана тиковка хилитається порожня і калатає (Леся Українка, III, 1952, 124).
3. у сполуч. із сл. життя, світ і т. ін., перен.
Ні для кого не корисний; марний. Оглянувся я й на
власне життя — сите, безжурне, порожнє. Що воно
мені дало? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260);
// Позбавлений
змісту, убогий змістом; беззмістовний, пустий. Газета
використала мій допис для порожнього, безбарвного
фейлетона (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 184); Кузьмін.. ще нижче
схилився над книгою, даючи зрозуміти, що не цікавиться
порожньою балаканиною (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 30);
// Який не відповідає об'єктивній дійсності. Де не
вигадка порожня, Щира правда, хоч заплач: Ми —
фігурки в шахівниці, Круг небесний — наш іграч (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 232).
♦ Порожній звук див. звук.
4. перен. Несерйозний, легковажний (про людину). Поважний бригадир нам мовчки руки стис, Мовляв: мабуть, таки не фертики ці троє... Видимо, не любив порожніх він гульвіс, Що їздять у радгосп з цікавості пустої (Максим Рильський, III, 1961, 202).
5. тільки ж., діал. Яка не має в утробі плода, не вагітна. Гарна молодиця, та ще й не порожня — на останнім вже місяці (Олекса Стороженко, I, 1957, 137).