ПОРОЖНИ́НА, и, жін.
1. Порожній, нічим не
заповнений простір всередині чого-небудь. Для засолювання
відбирають огірки зелені, неповністю дозрілі, з
щільною масою, без порожнин (Українські страви, 1957, 407);
Для одержання виливка використовують ящик..,
наповнений землею, в якому за допомогою моделі зроблено
порожнину по конфігурації виливка (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 176).
▲ Карстова порожнина, геол. — порожній простір
у товщі земної кори, утворений внаслідок вимивання
розчинних гірських порід підземними водами. З
карстовими порожнинами часто пов'язані родовища
нафти (Наука і життя, 4, 1968, 19).
2. анат. Простір в оріанізмі людини або тварини, обмежений внутрішніми поверхнями стінок тіла. Порожнина рота відокремлюється від порожнини носа піднебінними кістками і відростками, верхньощелепних кісток (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл.. 1957, 31); Між листками плеври утворюється щілина — плевральна порожнина, тиск в якій нижчий від атмосферного (З-аг. догляд за хворими... 1957, 93); Якщо розрізати шкіру і м'язи вздовж тіла черв'яка, то відкриється виповнена рідиною порожнина тіла, в якій лежать внутрішні органи (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 21).