Словник української мови

ПОРОЗТИКА́ТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Розтикати, заткнути в різні місця все або багато чого-небудь. Як же пахнуть сухі волошки в хаті!. Це баба Явдоха пов'язала їх у пучки і.. порозтикала скрізь, — за дзеркалом, над дверима, за вишиваними рушниками (Олесь Донченко, IV, 1957, 134);
//  Сховати в різних місцях. Треба розсортувати виграш, відділити срібло від міді, надійно порозтикати в різні місця... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 70);
//  перен. Як-небудь влаштувати в різних місцях усіх або багатьох.