Словник української мови

ПОРОЗВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Розв'язати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Панни порозв'язували білі хустки з лобів, потім порозв'язували здорові теплі хустки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 70); Порозв'язувавши свої вузли, жінки незабаром стали підобідувати хлібом та овечою бринзою (Олесь Гончар, II, 1959, 292).
♦ Порозв'язувати язики — те саме, що Розв'язати язик (язики) (усім або багатьом, про всіх або багатьох) (див. розв'язувати). Горілка порозв'язувала язики. Той журиться вголос за своїми: як там жінка, діти? Той розказує про зрадливу дівчину (Панас Мирний, II, 1954, 125).