ПОРОЗВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
Розвалити, зруйнувати все або багато чого-небудь. Став він
заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері
й стіни порозвалював. Насилу завів (Українські народні казки, 1951,
130);
// розм. Розсікти, розрубати (перев. голови). — Як
будете глумитися з мене, то я вам голови порозвалюю
(Петро Козланюк, На переломі, 1947, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 271.