ПО́РПАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ПО́РПЛИТИСЯ, люся, лишся і ПО́РПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. в чому і без додатка. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке і т. ін.; ритися. Купки босих дітей порпались в теплій землі, знаходячи всякі уламки та дрібні речі, напівзотлілі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); Біля стайні порпаються кури (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 109); На греблі, порпаючись у поросі, цвірінькали горобці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23); * Образно. — Одначе ви служите в банку й порпляєтесь в нудних цифрах? (Нечуй-Левицький, V, 1956, 125).
2. в чому. Перекладати, перебирати що-небудь десь,
шукаючи щось; копирсатися (у 1 знач.). Роман довго
порпається в кишені, намацує там металеву
маслянисту протирку (Олесь Гончар, III, 1959, 154); Щось
пригадавши, він почав метушливо порпатися в газетах, що
лежали на столі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 163).
Порпатися в пам'яті — намагатися пригадати щось.
Про що ми говорили? Порпався в пам'яті, сточував в
одне шматки розмов, але зв'язати не вдавалося (Юрій Мушкетик,
Серце.., 1962, 210); Порпатися в собі — надто
детально аналізувати свої почуття, переживання і т. ін.
Він не звик порпатись у собі, вивчати стан своєї душі
чи аналізувати почування, що володіли ним у ту чи
іншу хвилину (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 352).
3. розм. Працювати, поратися (на землі, у
господарстві і т. ін.). Поки мати порпалась на вгороді, помалу
полючи старими руками картоплю, Гаїнка заходилася
топити (Борис Грінченко, II, 1963, 346); — Коли всі будуть дуже
вчені, хто в землі порпатиметься? (Григорій Тютюнник, Вир. 1964,
42); Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора
порпаючись у своєму садку (Олесь Донченко, VI, 1957, 117); І
порплиться кожен [піщанин] собі в господі, як курка на
гнізді (Панас Мирний, II, 1954, 87);
// біля чого, коло чого.
Виконувати яку-небудь копітку роботу; возитися (у
2 знач.). В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля
мотоцикла незнайомий юнак (Панас Кочура, Родина.., 1962,
70).