в означеннях
Тлумачення, значення слова «поруб»:

ПОРУБ, у, чол.

1. Рубання лісу, дерев; вирубування. Це дрова і тріски ще вогкі, — вчорашнього порубу (Словник Грінченка); У гірських районах треба насамперед вести правильне лісове господарство, не допускати суцільних і літніх порубів на крутих схилах (Наука і життя, 8, 1959, 31); Дід [лісничий] знав слово, як замовити ліс і від порубу, й від потрави (Любов Яновська, I, 1959, 346).

2. Місце, ділянка, де вирубано ліс. Пішов [Вітя] у поруб, що за ставком (Степан Васильченко, II, 1959, 181); Проти порубу дорогу перемело піском (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 55).

3. рідко. Слід від рубання. У долині Ронсевальській Видко «поруби Роланда», — Так прозвано їх, бо лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140);
//  Заподіяна шаблею рана. І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським (Словник Грінченка).

4. заст. В'язниця, тюрма. [Журейко:] Умислив Ульф з княгинею лукаво Тебе схопить і в поруб заточить (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 79); Там стояла тюрма (поруб), де під вартою вже третій місяць сидів полоцький князь Всеслав (Літературна Україна, 1.X 1968, 2);
//  Погріб, що служить в'язницею. Сміливцеві ввижалося, ніби вже потягли його до княжого двору і вкинули в яму-поруб (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 292.

Коментарі (0)