в означеннях
Тлумачення, значення слова «порубаний»:

ПОРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порубати 1—3. Несуть пани єсаули Козацькую збрую: Литий панцер порубаний, Шаблю золотую (Тарас Шевченко, II, 1963, 61); На доброму шматкові виноградника, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні, порубані та поранені немилосердною сокирою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); — Так. Ось як воно було. Ось як було, — проговорив він уголос, звівся на ноги і раптом помітив, що він ліг відпочивати недалеко від братської могили червоних героїв, порубаних махновцями в 1919 році (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201); Після багатьох запеклих битв, пожеж, мору й полону, після дзвону мечів, співу татарських стріл, порохового диму, виснажливих походів у непишному бойовому вбранні, зі слідами тяжких трудів і злигоднів, порубані у січах, поїдені солоними хвилями на каторгах турецьких, стояли козаки перед своїм гетьманом [Хмельницьким], який дякував їм за хоробрість (Олександр Довженко, III, 1960, 81);  * Образно. Ой, я постреляна, порубана словами, душа моя на рани знемагає (Леся Українка, I, 1951, 221);
//  у знач. прикм. Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка, I, 1951, 395); Серед його козаків було зо два десятки дуже порубаних і шість чоловіка вбитих (Іван Ле, Наливайко, 1957, 59);
//  порубано, безос. присудк. сл. Лежать пусті дороги, Мов сонях, квітне літо. Сади твої вишневі Порубано, побито (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 19); — Пане Гнате! се ти? — Та я ж, мій голубе. — А чутка ж била, що тебе під Чигирином насмерть порубано (Данило Мордовець, I, 1958, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 292.

Коментарі (0)