в означеннях
Тлумачення, значення слова «порубати»:

ПОРУБАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Рубаючи на шматки, на частини, знищити що-небудь. — Не ори моєї частки, бо я тобі плуга, порубаю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 200); [Тихон:] Оддай сюди сопілку! [Палажка:] Так оце я тобі зараз би й оддала! Сокирою піду порубаю! (Степан Васильченко, III, 1960, 150);
//  Ударяючи ножем або яким-небудь гострим знаряддям, подрібнити, посікти. Решту [м'яса] порубали, пересолили і склали в бочку (Володимир Гжицький. Чорно озеро, 1961, 62);
//  Рубаючи, зробити придатним для спалюнапнн в ночі (дрова, дошки і т. ін.). От крісла місцевої продукції. Солідність роботи їх, без сумніву, була понад всяку конкуренцію: вже висиділо на них п'ять поколінь і ще п'ятнадцять висидить. Але беручи з поглядів естетичних, їх іще в третім поколінню треба було порубати на дрова (Гнат Хоткевич, II, 1966, 59); Дома Пранко, аби запобігти, дурним снам уночі, «за кару» примусив себе порубати всі, ще минулорічні, цурупалки на велике здивування матері й не менше задоволення батька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 399); У дворі він знайшов дровину і, чи треба, чи не треба, порубав її на тріски (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 88).

2. Вирубати на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс і т. ін. Порубали кущі, увійшли москалі з рушницями й зловили п'ятнадцять циган (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Навколо ставка — верби густим вінком. Не порубали. Тільки тоді вони були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421).

3. Зарубати сокирою, шаблею і т. ін., вбити холодною зброєю. В село Тернівку прибуло військо. Зігнали людей, кого постріляли, кого порубали, інших забрали в город (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); [Настя:] Села наші запалили [татари], Наше добро собі взяли; Старих людей порубали, А молодих в полон взяли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 442); Тільки й чути було — десь там порубали продзагін, десь вирізали міліцію (Олесь Гончар, II, 1959, 231);
//  рідко. Заподіяти багато ран шаблею, сокирою і т. ін. Зайшов він і сьогодні, збентежений і розгублений, почувши, як порубав його [Горленка] Потоцький (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38);  * Образно. Чудний ти, батьку. Посивів увесь, глибокі зморшки порубали чоло тобі старістю, твої ноги тремтять у колінах, хоч як ти не бадьоришся (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 168).
 Порубати на капусту — знищити, убити всіх, рубаючи шаблями. Пополотнів і Бжеський. Він бачив, що коли справа дійде до бою, півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 20).

4. Рубати якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 293.

Коментарі (0)