в означеннях
Тлумачення, значення слова «поручиків»:

ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, дорев. Прикм. до поручик; належний поручикові. Ми з дружиною вийшли з хати... «Панове, не баріться довго, — почули ми поручиків голос, — за півгодини будемо обідати!» (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 81); — Мовчати!.. А цього ти не нюхав? — І важкий кулак Онопрія роз'юшив поручикового носа... (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 301).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 296.

Коментарі (0)