в означеннях
Тлумачення, значення слова «поручитель»:

ПОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол., книжн. Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь. Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 296.

Коментарі (0)