в означеннях
Тлумачення, значення слова «порушений»:

ПОРУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до порушити. [Годвінсон:] Ще заповідь порушена: він матір не поважає (Леся Українка, III, 1952, 78); Народний суд не тільки відновлює порушене право жінки, але й розглядає питання про відповідальність осіб, винних в порушенні прав громадян (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 50); Вічний його [потоку] спокій був порушений хіба лише тоді, коли топився зимовий сніг і болотними швидкими струями збігав до сумного потоку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); У цей час дозвілля Сахно зненацька було порушене (Юрій Смолич, I, 1958, 86); Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію, і вся колона змушена була припинити свій рух (Олесь Гончар, II, 1959, 110); Відомо, що порушені пораненням або іншим патологічним процесом мозкові клітини взагалі не відновлюються (Радянська психологічна наука.., 1958, 459); Ми читали наголос поезії та драми, дебатували про порушені там думки (Іван Франко, IV, 1950, 242); Аудиторія виявила великий інтерес до порушеного питання і прагнула поширити його (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 183); — Добре, добре! — крикнув я з-під моста, порушений жалібним Хоминим співом (Іван Франко, I, 1955, 75); Побачивши, яка біда її спіткала, Тадеуш підійшов, схилився їй до ніг, Жалем порушений (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 163); Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиск [вогнів] над долиною (Іван Франко, VI, 1951, 57); Притамовуючи в собі вороже почуття, він мовчазно відходив від машини, а повернувшись на свою дільницю, завзято напосідав ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили, ніби хотів вилити свою злість чи посперечатися з машиною (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 86); Одвага наша — меч, политий кров'ю, Бряжчить у піхвах, ржа його взяла. Чия рука, порушена любов'ю, Той меч із піхви видобуть здола? (Леся Українка, I, 1951, 114); Опівдні повернулися брати додому. Наймолодший з них, що варив сьогодні обід, вийняв із печі страву та побачив, що вона порушена (Українські народні казки, легенди.., 1957, 79);
//  порушено, безос. присудк. сл. Широке коло проблем, переважно морального характеру, порушено в поемі (Вітчизна, 3, 1969, 155).

2. у знач. прикм., діал. Зворушений, схвильований. Вона схопила руку паничеву й хтіла була поцілувати. Він швидко висмикнув руку, а намість того сам, порушений і застиданий, поцілував стару (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 356); Громада стояла німа, глибоко порушена (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 297.

Коментарі (0)