в означеннях
Тлумачення, значення слова «порушник»:

ПОРУ́ШНИК, а, чол.

1. Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого-небудь і т. ін. Порушників людського закону судять і карають!.. (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 158); З очевидністю було ясно, що він один з найактивніших порушників дисципліни в школі, з яким доведеться добре попрацювати (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 148); Порушники громадського порядку;
//  Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін. До порушників побутових традицій, особливо до тих, що чіпали релігію, були [жінки] нещадні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 174).
 Порушник кордону — той, хто нелегально перейшов державний кордон. Командир читав: — Висловлюю подяку бійцеві Василю Козубенкові за затримання порушника кордону (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 49).

2. Той, хто порушує тишу або спокій кого-небудь. Причепа обурено зиркнув у бік порушника тиші (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 192); Вони [монументи] немов пливли звідусіль і товпилися назустріч нахабним порушникам могильного супокою (Юрій Смолич, II, 1958, 91); В ту ж хвилину залунав дружний сміх дітей, школярі кинулись шукати під партами порушника спокою (Олесь Донченко, V, 1957, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 297.

Коментарі (0)