в означеннях
Тлумачення, значення слова «порушувати»:

ПОРУШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУШАТИ, аю, аєш, недок., ПОРУШИТИ, ушу, ушиш, док., перех.

1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180); — Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (Андрій Головко, II, 1957, 489); Мама гостро наглядала за тим, щоб усе робилося, як вона установила, і щоб ніхто не посміє порушати її наказів (Панас Мирний, IV, 1955, 335); [Годвінсон (до Джонатана):] Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив господню заповідь страшну, велику (Леся Українка, III, 1952, 75); Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Юрій Смолич, I, 1958, 80);
//  Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного. Відмінна традиція квітне між колгоспами — звітувати один перед одним на кінець господарського року, в день Конституції. Не будемо порушувати цієї традиції (Юрій Яновський, I, 1954, 68); — Ви пробачте мені, що я порушу ваш звичай і не буду хреститись (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 7); Досвідчений розвідник ніколи не повинен випробовувати судьбу. Це було правилом Дениса Бараболі, але, озлоблений, він сьогодні вирішив порушити це правило (Михайло Стельмах, II, 1962, 279);
//  у сполуч. із сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати. Письменник раз у раз міцно стримує свою фантазію, щоб не порушити правди (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 134).
 Порушувати (порушити) кордон — нелегально переходити через кордон на територію іншої держави; Порушувати (порушити) слово (присягу і т. ін.) — не виконувати своєї обіцянки, свого зобов'язання і т. ін. Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ані рискувати своєю персоною (Юрій Смолич, I, 1958, 87); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі. Вона це повинна зробити, щоб урятувати Яринку від необачних кроків (Олесь Донченко, IV, 1957, 224).

2. Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати про себе, ніщо її не розговорює, не порушує німої одради (Панас Мирний, III, 1954, 105); Напружену тишу ніщо не порушило (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 101); Сонна вулиця знову позіхнула, збила ногами дітвори пісок і покотила дитячий вереск так сильно, що порушила у соняшниках сон собаки Жука (Григорій Косинка, Новели, 1962, 65); Женя раптом зітхнув і замовк.. Може, перед ним постали важким маревом чорні дні страхітливої війни, що так несподівано порушила його безтурботне дитинство? (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 12); Сигнал бойової тривоги раптом порушив спокій (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 32); Віроломний напад гітлерівської Німеччини на нашу Соціалістичну Батьківщину в 1941 році порушив мирну працю радянського народу.
 Порушити мовчанку (мовчання) — заговорити. Перший порушив мовчанку дід Остап (Андрій Головко, I, 1957, 435); — А чули? — зненацька порушив мовчанку Маковей. — Шовкун казав, що повернеться в роту... (Олесь Гончар, III, 1959, 123); Порушувати (порушити) рівновагу: а) зміщуючи центр ваги, призводити до падіння чого-небудь; б) змінювати природне, стале співвідношення між чим-небудь. Дотик, нарешті, спричинює біль і чуття каламутить, Скоро насильство порушує в тілі часток рівновагу (Микола Зеров, Вибр., 1966, 171).

3. Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь. Я бачив, як вітер березку зломив: Коріння порушив, гілля покрутив... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 150); Чутлива [трава], як павутиння. Хвилинами його брав жаль, і він стримував косу, щоб не порушити тієї затаєної при землі краси (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 251); Коли машину знесло в яр, могло і кардан пошкодити і гальма порушити (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 53);
//  Викликати, сиричішювати відхилення в ході, перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо. Зарості зменшують швидкість течії, перешкоджають судноплавству, порушують нормальну циркуляцію води (Хлібороб України, 5, 1964, 47);
//  у сполуч. із сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Хто порушує єдність і найтісніший союз великоруських і українських робітників і селян, той допомагає Колчакам, Денікіним, капіталістам-хижакам усіх країн (Ленін, 40, 1974, 44); Ну, а щодо тих, хто спробує порушити бойовий революційний союз України й Росії, то такі — начувайтеся! (Олесь Гончар, II, 1959, 187).
 Порушувати (порушити) плани (задуми і т. ін.) кого, чиї — змусити кого-небудь відмовитися від своїх планів, задумів і т. ін.; створити несприятливі умови для здійснення планів, намірів кого-небудь. Більшовицький плацдарм на лівому березі, в сімдесяти верстах від Перекопу! ..Це було жахливо, це могло порушити всі його [Врангеля] плани (Олесь Гончар, II, 1959, 320).

4. перев. у сполуч. із сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати. Відні жінки не мали в руках ніякого писаного контракту, ані документу [документа]; треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (Іван Франко, VI, 1951, 238).
 Порушувати (порушити) клопотання — звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось. На початку 1902 року культурні діячі Харкова порушили клопотання про дозвіл видавати щомісячний літературно-художній журнал «Світло» (Вітчизна, 12, 1964, 161); Порушувати (порушити) питання: а) починати розмову про що-небудь, маючи на меті привернути до цього увагу громадськості, викликати обговорення, дискусію і т. ін. Ніколи не обминав Франко гострих кутів, а завжди порушував найменш розроблені суперечні чи неясні питання (Вітчизна, 3, 1969, 164); Народ-переможець матиме право зажадати, щоб його героїчні діяння і його самого було представлено людству красиво й гідно.. Ось чому питання про красу в нашому соціалістичному радянському мистецтві треба порушити і про нього слід поговорити (Олександр Довженко, III, 1960, 211); б) побіжно, принагідно згадувати про щось. — Коли він тут [на раді] порушив питання, чому я такий прихильний до сов'ячого роду, то мушу оповісти сю історію (Іван Франко, IV, 1950, 111).

5. перен. Викликати, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.). Сталактити [на склі] викликають в невинній душі дитини радість, а статуї — сльози. Таким робом своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 433);
//  Викликати хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось. — А що тепер буде? Що тепер робити? — запитував він себе мимохіть, і неспокійні думки порушували його ум (Наталія Кобринська. Вибр., 1954, 52); Усі очі на його обернулися,.. кого порушила надія на щось дивнеє та чуднеє, а кого то жах затомив, що се скоїться (Марко Вовчок, I, 1955, 292);
//  Зворушувати, розчулювати кого-небудь. Підмайстер був твердий, як камінь. Ніякі просьби ані закликання не порушували його (Іван Франко, I, 1955, 229); Знакома казка про Івася нікого не поруша — тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Невеличка часом пісенька, А громаду поруша: В її відгуках милесеньких, Що ніжніш від струн тонесеньких, Виявляється душа (Павло Грабовський, I, 1959, 620); Музикальну хлопцеву душу вкрай порушила українська пісня, що її таким художнім способом подавав Лисенко широкій київській публіці (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 405).

6. розм. Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось. Як Павло натяг йому ногу, то вона вже мусила боліти: цей хірург порушив кожний сустав з місця (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); В лісі козаки здригались на кожен потаємний звук, хоч би тільки птах порушив гілля (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 58);  * Образно. Любов до природи оживила і порушила в Тоньовій душі ще одну живу струну — поезію (Іван Франко, III, 1950, 342);
//  чим. Рухати, ворушити. То був здоровий гірський орел. Він довго кружляв, шукаючи добичі, плавав у повітрі з широко розпростертими крилами, зовсім не порушаючи ними (Іван Франко, III, 1950, 23); І не раз мені здається, Що сиджу я у полоні.. Що в руці у мене зброя Неполамана зосталась, Та порушити рукою Не дають мені кайдани (Леся Українка, I, 1951, 154); Вона порушила тепер устами, неначеб щось вимовляла, опісля викривила їх в якусь гірку усмішку (Ольга Кобилянська, I, 1956, 119);
//  перен., рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін. Нас порушає проти ката Журби вселюдської сльоза (Павло Грабовський, I, 1959, 159).

7. діал. Торкати, брати без дозволу що-небудь. Віл не порушив з ясел жодного стебла (Словник Грінченка); Як їмость її запиталася, чого в спіжарні бракує муки й сиру, то вона обрушилася.. Вона не боїться й зараз присягнути, що нічого ніколи не порушила (Лесь Мартович, Тв., 1954, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 298.

Коментарі (0)