Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 252.

Коментарі (0)

ПОРИВ а, у, чол.

1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. Одним сильним поривом Іван витягнув затичку (Іван Франко, III, 1950, 131).

2. Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру. Від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс — уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба (Леся Українка, III, 1952, 243); При шквалі пориви вітру досягають семи балів (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 247);
//  у знач. присл. поривами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість. Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами, як між кам'яниць міста, а постійно й безугавно (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 385); Хмара розповзлася по небі. Вітер, що дмухав поривами, доніс вільгість дощових крапель (Юрій Яновський, II, 1958, 59).

3. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось. Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45); Весь він зараз в пориві до дії, внутрішня нервуюча енергія сповнює його всього (Олесь Гончар, II, 1959, 206); Весь радянський народ піднявся на захист Батьківщини. Країна перетворилась у величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом — розбити ворога, вигнати його з радянської землі, знищити фашизм (50 років Жовтневої революції, 1967, 19).

4. Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал. Давно вже він не відчував -такої бадьорості, таких творчих поривів, дерзань (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 97); Люди в якомусь шаленому захваті, пойняті радісним поривом,.. цілувалися, поздоровляли одне одного (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 214);
//  чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін. Юзя в пориві каяття і любові взяла Зонину руку і притулила собі до уст (Леся Українка, III, 1952, 655); Його природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м'якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (Михайло Стельмах, I, 1962, 123); Анатоль відчув зловтішний порив радості, солодощі останньої хвилини (Яків Качура, II, 1958, 388).
♦ З поривом — гаряче, пристрасно, із запалом. [Деві (з поривом):] Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Леся Українка, III, 1952, 70); У (в) пориві — у стані сильного збудження, піднесення, хвилювання. У зал вносять прапор ВЛКСМ. Всі присутні в єдиному пориві піднімаються з своїх місць (Радянська Україна, 2.III 1957, 1); І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею, — і заспівала... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 149); Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 480).