ПОРИВАННЯ 1, я, сер. Дія за значенням поривати1 1 і пориватися 1 1.
ПОРИВАННЯ 2, я, сер.
1. Дія за значенням пориватися 2 1.
Поривання вперед — це було єдине, що вони [бійці]
усвідомлювали, чим жили (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 120);
// Стрімкий рух вперед або вгору. Медже підводить
очі. Журавлі. Летять у вирій трикутним ключем..
Все тіло — поривання вперед (Зінаїда Тулуб, Людолови, II,
1957, 435).
2. Нестримне бажання, прагнення зробити
що-небудь, досягти певної мети. В атмосфері,
повній палких речей, сміливих поривань, надій, енергії,
повній безкрайої віри в ідею та власні сили, зогрітій
юнацьким запалом, гарно почувається молодіж (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 171); В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі
поривання все знати, що вчителі пророкували йому
велике майбутнє науковця (Іван Ле, Право.., 1957, 14);
// Потяг,
схильність до чого-небудь. В моїй душі завше жили
поривання до вищої творчості (Володимир Самійленко, II, 1958, 314).
3. Раптове збудження, піднесення, приплив енергії;
запал. В. І. Ленін підкреслював,.. що будівництво
соціалізму вимагає не короткочасного поривання, а тривалого
напруження сил, ентузіазму, безперервної праці над
самим собою, героїзму повсякденної дії (Радянське літературознавство, 9,
1967, 10);
// Бурхливий вияв почуттів. Трупи
угледівши мертві й потоки пролитої крові, Мало не
скрикнула няня, велике побачивши діло, Та Одіссей її стримав,
її перебив поривання (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена,
1963, 377); — Син, — сказали. — Сині І в цьому слові
Всі злились надії і чуття, Поривання світлої любові,
Серця невгамоване биття (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954,
137).
♦ Поривання душі (серця) — почуття і прагнення
людини. На людину, яка вперше з нею зустрічалася,
вона справляла враження розумної, культурної дівчини
з високими, романтичними пориваннями душі (Микола Руденко,
Вітер.., 1958, 32); Вона [А. Кареніна] лише людина.
Людина, в якій живі, природні поривання серця не
придушені мертвотним законом існуючого світоустрою,
не втратили свого голосу, своєї сили, а, навпаки,
віднайшли своє людське і людяне звучання (Радянське літературознавство, 4,
1963, 128); Люди віддають своїй Вітчизні найкращі
поривання душі, свідомо йдуть на смерть заради її
життя, слави й процвітання (Комуніст України, 11, 1964,
32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 252.