в означеннях
Тлумачення, значення слова «поривати»:

ПОРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОРВАТИ, ву, веш, док.

1. перех. і неперех. Порушувати зв'язки з ким-, чим-небудь, припиняти стосунки з кимсь. Порвати ви б не могли безкарно для обох, та й нема рації поривати (Леся Українка, V, 1956, 344); Письменникові, на мою думку, не слід закопуватися виключно в свою роботу, робитись узьким професіоналом. Щоб не поривати зв'язків з живим життям, треба працювати в іншій професії (Степан Васильченко, IV, 1960, 59); Щорс, пам'ятаючи старих своїх друзів і не пориваючи з ними зв'язку, посилає своїх інтендантів у село Семенівку на Чернігівщині.. з проханням виконати його термінове замовлення — пошити тисячі пар взуття для бійців дивізії (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 71); Сам Куліш хоч і з невеликих, та з панів, і з панами дружби й не гадає поривати (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 469); — Ти знаєш, які впливи має тітка. А порвати з нею — це значило б викликати її гнів проти всієї нашої сім'ї (Іван Франко, VI, 1951, 293); Героїня повісті [«Царівна» О. Кобилянської] Наталка Верковичівна знайшла в собі мужність порвати з міщанською родиною, в якій вона була на становищі рабині, і стала жити з власної праці (Історія української літератури, I, 1954, 710); Порвати дипломатичні стосунки з якою-небудь країною;
//  з чим. Відмовитися від яких-небудь переконань, поглядів і т. ін., осудивши їх. Все більше людей в капіталістичних країнах поривають з буржуазним світоглядом. Буржуазна ідеологія переживає глибоку кризу (Програма КПРС, 1961, 45); Завдання революції — порвати з угодовством, а порвати з угодовством це значить стати на шлях соціалістичної революції (Ленін, 35, 1973, 91);
//  Скасувати договір, порушити зобов'язання, присягу тощо. Скасувати закон про кооперацію значно легше, ніж порвати договір про концесію.. (Ленін, 43, 1974, 207); Головний отаман неждано для всіх порвав своє самозречення (Михайло Стельмах, II, 1962, 243).

2. перех., перен. Припиняти або переривати яку-небудь дію, стан кого-небудь або перебіг, розвиток чогось. Щось неясне, величезне й могутнє.. уносило й поривало цілий її спокій (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 9); — Якби я хоч на хвилину скинув сей залізний панцир, кров би кинулась потоком і життя моє порвала б (Леся Українка, I, 1951, 433).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 252.

Коментарі (0)

ПОРИВАТИ 2, аю, аєш, недок., ПОРВАТИ, ву, веш, док., розм.

1. перех. Різким рухом, рвучко простягати вперед. Він спрожогом порвав руку, накриваючи другою, щоб одігріти (Панас Мирний, I, 1954, 321).
 Поривати очі куди, на кого — що: а) спрямовувати погляд, намагатися заглянути куди-небудь. Раз по раз у сій розмові поривав наш. кобзар очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободних (Словник Грінченка); б) дивитися із заздрістю, зазіхати. На чужий коровай очей не поривай (Номис, 1864, № 9648).

2. перех., діал. Хипати, схоплювати. Він пориває Анну в обійми, вона схиляється йому на плече і проривається риданням (Леся Українка, III, 1952, 388); Як порве мене за рукц! (Словник Грінченка); Цілою силою порвавши свою булаву, зніс [Довбущук] її високо понад себе і спустив потім на Петрія (Іван Франко, VIII, 1952, 117).

3. неперех., перен. Яскраво, наочно виявлятися; Молода сила тремтить і поривав з кожної жилки стебла; клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати — плодючість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 253.

Коментарі (0)

ПОРИВАТИ 3, ає, недок., перех. і без додатка.

1. Захоплювати із собою; підхопивши, тягти силою свого руху. Лицар і принцеса помагають одно одному, підводяться. В сю хвилину юрба ремісників пориває їх за собою і раптова людська течія виносить їх на перший виступ гори (Леся Українка, II, 1951, 208); Так ото й вітер повинен у подуві сильному мчати І, як потужна ріка, пориває він геть за собою Різні предмети (Микола Зеров, Вибр., 1966, 131);  * Образно. Стоги тим часом ростуть. Дим розгортає крила і пориває з собою вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64).

2. перен. Приваблювати, притягати до себе. Її душу поривала тиха поезія ярів та садків дужче, ніж блискуча краса Старого города (Нечуй-Левицький, I, 1956, 602); [Орест:] Я не про лотерею кажу, вона мене мало пориває, сей риск не захоплює мене (Леся Українка, II, 1951, 28); Його гнівало й дражнило те, що мене радувало й поривало (Ольга Кобилянська, II, 1956, 367);
//  Вабити, манити кудись, до кого-, чого-небудь. Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Вона ще чулася кволою, але не могла перемогти невидимої сили, що поривала її в госпіталь (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 57);
//  безос. Ой не видно того села, тілько видно грушу, Туди мою щовечора пориває душу (Павло Чубинський, V, 1874, 199); [Вернидуб :] Тісно мені в лабораторіях, — така вже в мене вдача химерна. Все кудись в далечінь пориває, — де не тісно (Іван Кочерга, II, 1956, 50); Мене поривало з дому між люди (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 151); Пориває душу в вічне незнайоме, кличуть дальні, невторовані шляхи... (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 21);
//  Викликати бажання зробити що-небудь, спонукати до яких-небудь дій, вчинків; запалювати, надихати на щось. Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля, про яку дід переказував; поривала хлопця до сваволі (Панас Мирний, II, 1954, 111); Франко був за мистецтво глибоко тенденційне, пройняте войовничим духом передової революційної ідеології, яка будить свідомість народу, надихає його на боротьбу за краще життя, пориває вперед до прогресу (Історія української літератури, I, 1954, 512);
//  безос., перев. з інфін. Дуже хотітися. Пориває порозкидати книжки, порозчиняти всі вікна й двері... (Степан Васильченко, Талант, 1955, 23); Мене пориває підійти до батька, взяти його широку, з рубцями од кісся, руку і поцілувати її (Григорій Косинка, Новели, 1962, 39).
 Так і пориває кого, безос. — хтось відчуває нестримне бажання, дуже хочеться комусь зробити що-небудь. — Так і пориває мене до панича кинутись (Панас Мирний, III, 1954, 168); Федю так і пориває ще раз глянути в Борисове обличчя (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 41).

3. перен. Оволодівати чиїмись думками, серцем і т. ін., охоплювати кого-небудь (про почуття, настрій тощо). І жалко йому було хлопця, і злість поривала на ледачого (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 153); Як порива мене палке бажання піти туди пісками, чагарями, послухати гірської пущі гомін, заглянути в таємную безодню (Леся Українка, I, 1951, 195); Його поривала лють не тільки на Краньцовську, але й на себе самого (Лесь Мартович, Тв., 1954, 362).
Поривати [аж] до живого серця — глибоко вражати, хвилювати, тривожити. [Руфін:] Признатись мушу: мені не до душі писання ваших учителів. Мене той стиль простацький, безладдя в доказах і рабство думки аж до живого серця порива! (Леся Українка, II, 1951, 347); Поривати за серце — те саме, що Брати за душу (за серце) (див. брати). Їй робиться і душно, і млосно; щось давить за горло, пориває за серце (Панас Мирний, III, 1954, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 253.

Коментарі (0)