в означеннях
Тлумачення, значення слова «пориватися»:

ПОРИВАТИСЯ 1, ається, недок., ПОРВАТИСЯ, веться, док.

1. перев. док. Порушитися, припинитися (про зв'язки, стосунки і т. ін.). — Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин... — Та зносини не порвалися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); А тепер, коли зв'язки з Росією порвалися, коли очі угорської інтелігенції звернулись до Пешта — що там осталось? (Іван Франко, XVI, 1955, 139); Мар'я, побачивши, що недавній лад [з паничем] якось порвався, поспішила собі за Христею (Панас Мирний, III, 1954, 183).

2. перен. Раптово припинятися, перериватися (про дію, стан або перебіг, розвиток чогось). На який час розмова порвалася; потім Печариця повертається до Галі, усміхаючись (Панас Мирний, V, 1955, 145); Турбай навіть зрадів, що гнітюча тиша порвалася (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 15); Листування само собою порвалось, але приязнь ще дитяча лишалася довгий час (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 6).
 Голос порвався — хтось раптово замовк, чийсь голос перестав звучати. «Добий мене, дай згинути одразу!» Ох, як сей поклик з серця поривався, та знала я, що тим завдам уразу, і змовкла я, і голос мій порвався, і заніміло серце (Леся Українка, I, 1951, 221); «Діду, гов!» — кричу я на ввесь голос. І мій дзвінкий голос пішов луною понад Дністром, понад очеретами, десь далеко вдарився об кручу, задзвенів і порвався (Нечуй-Левицький, V, 1966, 168).

3. тільки недок. Пас. до поривати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 253.

Коментарі (0)

ПОРИВАТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ПОРВАТИСЯ, вуся, вешся, док.

1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь; кидатися. Задні трохи припинилися. Зате Мемет поривавсь наперед з затуманеним зором і головою, як у роз'юшеного цапа, і, шкутильгаючи, то виростав, то опадав, як морська хвиля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 400); Іноді їй вчувалося, що десь гримить, і вона нервово поривалася до вікна (Олесь Гончар, Новели, 1954, 170); З-за брами входить Іван, Свічка, молодий, вродливий майстер, і зараз же поривається до Меланки (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 133); Петрусь поспішив одскочити, хоч так порвався, що аж упав з лави додолу... (Панас Мирний, I, 1954, 327); Аж ось розляглося: — Тікаймо! Є лаз! — І вихором табір порвався ураз... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 221);  * Образно. Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева і шляхи, чіткіше обрисовувались нерозсідлані коні, а притишені пісні козаків поривались і поривались на далекі пороги, до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ, де є мати чи батько і вірне кохання (Михайло Стельмах, II, 1962, 28);
//  перев. недок. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись вирватися, силою звільнитися від кого-, чого-небудь і т. ін. На якийсь часок переставали вони пориватися, наче заспокоювалися, трохи набиралися терпливості (Марко Вовчок, I, 1955, 313);
//  Різко, поривчасто дути, віяти (про вітер). З півночі поривався дошкульний вітер, він був наче в незримій колючій шкірі їжака і штрикався холодними голочками... (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 103);
//  Настійливо намагатися проникнути куди-небудь, силою увірватися кудись. Надворі учинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 283); Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (Олександр Довженко, I, 1958, 131); Дві-три жінки порвалися було в хату (Панас Мирний, IV, 1955, 60);
//  Виходити назовні, вириватися. «Добий мене, дай згинути одразу!» Ох, як сей поклик з серця поривався (Леся Українка, I, 1951, 221); Про Якова вона не змогла згадати без того, щоб пекуча туга не скрутила, мов у пучці, її серця, щоб не порвалися разом з гіркими слізьми ще тяжчі, ще гірші прокльони (Панас Мирний, I, 1954, 276);
//  Стрімко злітати, підноситися вгору. З граком ми зіглянулись [зглянулись] око на око. Хто ж злякавсь? Грак злякавсь і порвався високо (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 76); Над містом, немов грандіозні вітрила, порвалися у височінь червоні прапори (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 82);
//  Виростаючи, тягнутися догори, до сонця (про рослини). Дерева, обплутані непаразитичними рослинами.., поривалися до сонця, наче в'язні на волю (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 159); Соковитий пирій, типець та ковила, змагаючись за свої аборигенні права, неозорим килимом вкривали чорну родючу землю, пориваючись своїм гостролистям до теплого ласкавого сонця (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 279).

2. тільки недок. Нестримно, наполегливо прагнути, бажати досягти чого-небудь. Вона чула, що, опріч робучої сили, єсть у ній ще щось, чому вона не знала ймення, але що поривалось до іншого, кращого життя, виливалось в пісні, жартах, дотепі... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); Нестримно пориваючись до свободи, миру й творчості, вони проникали через прикордонні застави, і ніщо не могло затримати цей потік (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 251);
//  Відчувати потяг, схильність до кого-, чого-небудь. Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Борис Грінченко, II, 1963, 328); Спершу розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після денікінщини, як пориваються діти до науки, до світла (Олесь Гончар, II, 1959, 188); Щовечора бачився [Грицько] з Орисею, але що то за зустрічі були! Дівчина і поривалась до нього, і сторонилась його — п'яного (Андрій Головко, II, 1957, 516);
//  Відчувати непереборне бажання бути, перебувати десь. Ой, гори, гори, золоті верхів'я! Та нащо ж я до вас так пориваюсь? (Леся Українка, I, 1951, 196); — Під час війни, коли в Будапешті я, у Відні снаряди возив, ох, як звідти сюди поривався, до цих наших, Корнію, степів (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 60).
Душа (серце) поривається до кого — чого — хтось відчуває нестримний потяг до кого-, чого-небудь, прагне, бажає чогось. Маленька цяточка на землі, далеко не райський куточок, чорні весняні бурі, овечі кошари та молочай, а душа його звідусіль поривалася саме сюди (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 152); До тебе — до людини і співця — Сьогодні пориваються серця (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 55).

3. з інфін., перен. Мати намір, виявляти бажання щось зробити. Йон кілька раз поривався щось сказати Параскіці, та все у нього якось не виходило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 266); Здасться, вже про все переговорили [друзі], кілька разів поривалися додому йти, але все не зважувались (Василь Кучер, Голод, 1961, 56); Явдоха попрощалась і пішла. Йосип порвався проводити (Панас Мирний, IV, 1955, 43);
//  Намагатися, робити спроби, силкуватися виконати якусь дію. Антоша поривався щось говорити, і сині жили наллялись у нього на білому лобі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 391); Воранюк поривався втекти і знову вертався, немов тягло його назад якоюсь силою (Степан Васильченко, I, 1959, 317); Якась стара — не менше як дев'яносто літ — жінка раз у раз поривалася танцювати тарантелу (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 171); Бачить [панночка], що корюся, та ще гірш, мене зневажає, а далі й бити вже порвалась (Марко Вовчок, I, 1955, 18); Він порвався устати; підвівся — і впав (Панас Мирний, I, 1954, 332);  * Образно. Ще після снідання сонце поривалося вирватись з неволі темних хмар, що кругом облягли його (Панас Мирний, IV, 1955, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 254.

Коментарі (0)