в означеннях
Тлумачення, значення слова «посадник»:

ПОСА́ДНИК, а, чол.

1. іст. У Київській Русі — намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада — «дума». Великий князь призначав їх тисяцькими — воєводами — і посадниками — намісниками в окремі міста і землі (Історія УРСР, I, 1953, 69);
//  У Новгороді XII—XV ст. та Пскові XIV—XVI ст. — виборний правитель з бояр. Віче гуло й вирувало, лад панував тільки в самій середині, на узвишші, де стояв посадник Коснятин (Павло Загребельний, Диво, 1968, 430); З середовища бояр віче обирало посадника, на якого було покладено загальне управління справами Новгородської землі (Історія СРСР, I, 1957, 60); Псковичі вибирали на вічі власних посадників з-поміж псковських бояр (Історія СРСР, I, 1956, 97); [Микита (гнівно):] Цей Коснятин, посадник Новгородський, В годину чорну князя врятував (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 14).

2. заст., рідко. Те саме, що поселенець. Увесь кордон заселено посадниками (Юхим Мартич, Друзі.., 1962, 316); [Романюка (висунувшись із вікна клубу, горлато звертається до хлопців):] Бачите, й пани цигани пожалували до нас! ..Першими посадниками на нових землях будуть (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 308.

Коментарі (0)