в означеннях
Тлумачення, значення слова «посадовити»:

ПОСАДОВИТИ, довлю, довиш; мн. посадовлять; док., перех.

1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. — Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 43); Знесиленого старшину товариші посадовили на землю, швидко почали роздягати (Олесь Гончар, Новели, 1954, 22); Ласточкін зняв руки Котовського з пліч, посадовив його в крісло і сів сам навпроти (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 193);
//  Піднявши, допомогти кому-небудь сісти на щось високе. Посадовили [опришки Марусю] на коня, поїхали. Потім ізсадили в лісі.., найсуворіше наказали сидіти тихо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 217);
//  Допомогти зайняти місце, влаштуватися де-небудь для поїздки. Тоді один доброзичливий дядько підхопив його одного разу, самотнього, посадовив на воза й довіз аж до міста (Іван Микитенко, II, 1957, 174); — Коли ми приїдемо додому, — казав я, — я вас посадовлю на найкращого візника, і ми поїдемо до найкращого ресторану (Юрій Яновський, II, 1958, 70).
На кіл посадовити кого, заст. — те саме, що На палю посадовити кого (див. паля); На палю посадовити див. паля; На посад посадовити див. посад 2; Не знати, де посадовити кого — те саме, що Не знати, де посадити кого (див. посадити). От скінчилась війна. Полки вернулись на місця, а бійців відпустили додому. Вернулась і Маруся. Батько й мати такі раді — не знають уже, де її посадовити (Українські народні казки, 1951, 156); Покришень не знав, де посадовити, гостя, які знайти для нього найласкавіші слова, чим частувати (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 314).

2. за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (перев. сидячи). Нас, дівчат, усіх гаптувати посадовила [панночка] (Марко Вовчок, I, 1955, 108).
Посадовити на престол див. престол; Посадовити на стіл див. стіл 2.

3. у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого.
Посадовити на хліб та на воду кого — те саме, що Посадити на хліб та на воду (див. посадити).

4. перев. у сполуч. із сл. у тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.). — Нічим ваші захисники вам не допоможуть, — вів далі Зуб, хитро поглядаючи на Басову, — судити вас будемо і на кілька років у тюрму посадовимо, щоб десятому заказала, як техніку безпеки порушувати (Вадим Собко, Справа.., 1959, 110); — Коли Мокрина Терентіївна з'явиться до табору визволяти свого Петра Гриценка, — посадовлять і її, почнуть допитувати про нас... (Юрій Яновський, I, 1954, 190); — Скільки днів минуло, як мене сюди посадовили, а й досі ніхто не приходив... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 550).

5. розм. Помістити або поселити кого-небудь десь, кудись. [Гільзе (до Гільзихи, дедалі все більше не тямлячись):] Тут мене мій творець небесний посадовив (Леся Українка, IV, 1954, 259);
//  Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін. [Зінька:] Посадови курча в тісну клітку, воно зросте і або загине, або ж розлама клітку!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 37); Він узяв мішок і посадовив туди свого улюбленця [гусака] (Олесь Донченко, VI, 1957, 81); — Я її [чайку] лікуватиму. — Молодець, — кладе мені на голову велику руку дід. — Посадови її на горище і лікуй (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 29).

6. Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо. Хліб уже мати посадовила в піч (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 102).

7. ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат). Немає на Поділлі такого села, де Василь не посадовив би свого літака (Василь Кучер, Засвіт. ногні, 1947, 66).

8. розм., рідко. Надіти, насадити на щось.

9. розм., рідко. Те саме, що посадити 1. Посадовила я тополю в день народження Кобзаря, саме на століття (Юрій Яновський, I, 1954, 13); — Нам треба що? Посадовив навесні, а влітку споживай: картопля, ріпа чи буряк (Олександр Довженко, I, 1958, 460).
 Посадовити сад (парк і т. ін.) — те саме, що Посадити сад (парк і т. ін.) (див. посадити). Іноді в газеті, а іноді хтось із приятелів у листі напише: — А в нас парк посадовили (Остап Вишня, I, 1956, 396).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 308.

Коментарі (0)