в означеннях
Тлумачення, значення слова «посадити»:

ПОСАДИТИ, саджу, садиш, док., перех.

1. Закопати в землю коріння саджанців, бульбу, цибулю і т. ін. для вирощування. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Тарас Шевченко, II, 1963, 13); Погріб у нас невисокий, — картопля зимою померзла, а на весну — так драглями і взялася; насилу назбирала півклуночка посадити (Панас Мирний, III, 1954, 109); Йому вже починає віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє, і городину посадить (Михайло Стельмах, I, 1962, 454); Коло хати поралася Федора, копаючи заступом грядку.. — Бобів думаю тут посадити та трохи бараболі, — сказала до чоловіка Федора (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 15);  * Образно. Парубок тут же поклав собі рибалчити, і як тільки човник черкнувся о берег, побіг до Омелька прохатися у прийми. — Рости там, де доля посадила, — відмовив дід, вислухавши його пильне прохання (Любов Яновська, I, 1959, 306); [Семен:] Не можна так гаряче вірить у дівочу любов. Дівчина, як та верба — де посади, там і прийметься (Захар Мороз, П'єси, 1958, 11).
 Посадити сад (парк і т. ін.) — закопати на певній площі саджанці дерев, кущів і т. ін., щоб з них виріс сад, парк і т. ін. Біля школи садок учителі з учнями посадили (Остап Вишня, День.., 1950, 14); Ми нові гаї посадим, Щоб земля була весела, Як веселе птаство в лісі, Як веселі дерева (Максим Рильський, III, 1961, 156).

2. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. Царя на дзиглик посадили, А самі [вельможі] мовчки одступили (Іван Котляревський, I, 1952, 171); Ґудзь поклав Андрієві на плечі свої здоровенні руки і посадив (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); [Кобзар:] Ху! та душно ж у хаті як. Посадіть мене де-небудь, я трохи спочину — віддишуся (Панас Мирний, V, 1955, 110); Шахтар засміявся беззубим ротом: — Народ там дружний, а тут ще сусідні шахти дали підсобки. А сказано, дружні сороки і орла посадять! (Петро Панч, Синів.., 1959, 20);
//  Піднявши, допомогти комусь сісти на що-небудь високе. Одягла його в червоний В жупан дорогий. Посадила на коника... (Тарас Шевченко, II, 1953, 184); Радісні, галасливі, як пташенята, діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло. Дорослі висаджували їх по черзі (Олесь Гончар, III, 1959, 457);
//  Допомогти зайняти місце у вагоні, автобусі і т. ін., влаштувати кого-небудь для поїздки, переїзду тощо. Кинувсь Кармель, вивів волів на шлях, посадив дівчину на віз, сам сів коло неї, й поїхали (Марко Вовчок, I, 1955, 351); Я покликала Лізочку, посадила її у фаетон з Аллою Михайлівною та й сама мусила поспішитись додому (Леся Українка, III, 1952, 614).
На кіл посадити кого, заст. — те саме, що На палю посадити кого (див. паля). Один [запорожець] утопився У Дніпровім гирлі, Другого в Козлові На кіл посадили (Тарас Шевченко, II, 1963, 151); На палю посадити див. паля; На посад посадити див. посад 2; Не знати, де посадити кого: а) радіючи гостеві, виявляти до нього особливу увагу, шану і т. ін. — От хто мене вітав! Не так, як Балашиха. І, господи! не знали, де й посадити мене.., — хвалилася Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322); Що вже раді були йому всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (Андрій Головко, II, 1957, 180); б) виявляти піжно піклування про кого-небудь, оточувати когось турботами, увагою і т. ін. Аж три пари на радощах Кумів назбирали Та ввечері й охрестили І Марком назвали. Росте Марко. Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1963, 312); Посадити квочку — підкласти під квочку яйця для виведення курчат.

3. за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (звичайно сидячи). Загадали мені прясти, а Одарку посадили гаптувати (Марко Вовчок, I, 1955, 45); Після такої твердої науки в школі у дяка.. його посадили за гражданську граматку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 175);
//  ким, за кого, на що, розм. Призначити або обрати кого-небудь на якусь посаду, доручити комусь яку-небудь роботу. Незабаром старий письмоводитель умер, а Шавкупа посадили на його місце (Панас Мирний, I, 1949, 372); Та коли б він.. приїхав тепер з Кавказу або з Сибіру, невідомий, і через місяць засяяв би, як Бєлінський, завтра ж партія посадила б його редактором столичної газети (Олександр Довженко, III, 1960, 188).
 Посадити на престол див. престол; Посадити на стіл див. стіл 2.

4. у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого. [Погода:] Добре! З завтрашнього дня я вас обох посаджу на картоплю (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 19).
 Посадити на дієту кого — призначити кому-небудь певний режим харчування (звичайно з лікувальною метою).
Посадити на казенні хліба (харчі) кого, заст., ірон. — ув'язнити. Усі казали: от, чого доброго, Йосипенка посадять на казенні хліба (Панас Мирний, IV, 1955, 208); Посадити на хліб та на воду кого: а) не давати нічого, крім хліба й води. [Куче:] Там [у холодній] він вас посадить на хліб та на воду, співайте собі там, скільки душа забажає (Леся Українка, IV, 1954, 231); б) ув'язнити.

5. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.). Окули люде і цього. Заперли в щелепи удила І в Вавілоні посадили В тюрму глибоку (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); Узяли Чіпку, п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний, I, 1949, 264); — Знайдуть Северина — обох за грати посадять (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 272); — Взяли отак, посадили хлопця, а за що, спитай? (Олесь Гончар, II, 1959, 138).
Посадити на ланцюг (на ланцюги) див. ланцюг.

6. розм. Помістити або поселити кого-небудь кудись, десь. Посадили її ув одну хату, Павла у другу (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Виросло оселище на її очах. Посадив там людей князь Володимирко, син Ярослава Осмомисла (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34);
//  Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін. — Та й посаджу його [коника] у ту клітку. Буду годувати, то він великий.. виросте (Панас Мирний, I, 1954, 168).

7. Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо. Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73); — Ну, ти йтимеш на роботу чи ні? — Посаджу хліб, — тоді піду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68);  * Образно. — Ні, вже, мабуть, шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі! Яке посадили, таке і спечеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 174).

8. ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат). Чаров майстерно посадив важкий літак на якійсь невеликій галявині, ледве не врізавшись носом у стіг сіна (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 214); Для Тоні це було мов кіно дивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить з кабіни, сплигує на землю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 70).

9. розм. Розташувавши певним чином, прикріпити, пришити і т. ін. де-небудь щось. На стареньких штанях посадила [мати Сергія] красиву нову латку (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 55);
//  безос. — Та вже й посадило той горб [на дорозі], неначе оту гулю на твоїй лисині, куме! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269).
 Посадити пляму (кляксу) — забруднити поверхню чого-небудь чимсь. Жан посадив пляму з сметани на адміральську тужурку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Посадити [собі] гулю — сильно вдарившися, набити собі гулю. — От бісова приземленість людського роду! — пробурчав він незлобиво. — Нема того, щоб вищі одвірки ставити. Отаку гулю посадив (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 97); Дверцята вузькі й низькі. Якщо добре не нагнутися, можна ненароком посадити собі на лоба добру гулю (Вітчизна, 9, 1964, 142).

10. розм., рідко. Надіти, насадити. Юрась нічого не відповів, але хвацько посадив капелюха на потилицю і потягнув цигарку (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 123); Тоня рішуче посадила на носа окуляри і вийшла з роздягальні (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 15).

11. перен., розм. Поставити в незручне становище; перемогти в суперечці. Знала Череваниха, що сказати: так і посадила Шрама, мов горщок од жару одставила (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 66).
Посадити в калошу див. калоші; Посадити на лід див. лід.

12. розм., рідко. Нерозумно витратити гроші на що-небудь; розтринькати. Коли яка копійка йому трапиться, він її посадить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 306.

Коментарі (0)