в означеннях
Тлумачення, значення слова «поселенець»:

ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, чол.

1. Той, хто оселився у новому, необжитому місці. Заселялась Слобідська Україна в XVII ст. переважно вихідцями з Правобережної і Лівобережної України.. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (Історія УРСР, I, 1953, 288); Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 59); — У липні в тайзі достигає ягода: і морошка, і брусниця.. А в поселенців на вгородах картоплі можна накопати... (Олесь Донченко, III, 1956, 81);
//  Той, хто вселився в нову квартиру, новий будинок і т. ін. В просторій кімнаті стояло дванадцять ліжок. Біля багатьох з них на новеньких тумбочках Микола помітив розкладені немудрі школярські речі. Значить, тут вже жили поселенці (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 85).

2. У дореволюційній Росії — той, кого заслано на поселення (у 3 знач.); засланець.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 314.

Коментарі (0)