в означеннях
Тлумачення, значення слова «пошана»:

ПОША́НА, и, жін.

1. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Іван Франко, VI, 1951, 92); Суть радянського патріотизму полягає в глибокій любові до рідного краю, поєднаній з глибокою пошаною й любов'ю до братніх народів і до всіх трудящих світу (Максим Рильський, IX, 1962, 212); Черниш дивився на поранених майже з побожною пошаною (Олесь Гончар, III, 1959, 14); Глибокою пошаною оточена в нашій країні жінка-мати (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 91).
 Бути в пошані; Мати пошану; Користуватися пошаною — викликати до себе почуття поваги. Освіта особливо цінувалась серед запорожців, і люди письменні тут завжди були у великій пошані (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 21); Глибокою любов'ю і пошаною користуються серед українського народу російська література, театр, музика, кіно (Літературна газета, 21.VI 1951, 1); Завоювати (здобути, заслужити, придбати і т. ін.) пошану — стати поважаним, добитися своєю працею, поведінкою і т. ін. загальної поваги. Популярність і пошану завоювали своєю багаторічною плідною працею найстаріші українські театральні художники (Мистецтво, 3, 1963, 29); Сергій.. заслужив загальну пошану на кораблі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 30); Такі літератори, як Ви, потрібні нам на те, щоб українство придбало пошану (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 179); З пошани — почуваючи повагу до кого-, чого-небудь. Ми згадаємо імена народних садоводів з пошани до їх мирної творчої праці (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 111); Джантемир не з пошани до освіти, а виключно з честолюбства послав [сина] вчитися до Омська (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 69); Пройматися (пройнятися) пошаною — почувати повагу до кого-, чого-небудь. Радянський народ перед усім світом високо підносить своє історичне минуле: Дивіться! Проймайтесь пошаною! (Павло Тичина. III, 1957, 267); Вони пройнялися високою пошаною до загиблого крмандира (Олесь Гончар, III, 1959, 198).

2. Зовнішній вияв почуття поваги до кого-, чого-небудь; почесті. [Сабіна:] Рабиня мертва привітати гостей твоїх не зможе, і матрона не матиме належної пошани (Леся Українка, III, 1952, 157); Не жди вінка, не жди пошани, Не повертай лякливо вбік! (Павло Грабовський, I, 1959, 557); Пролунав постріл швидкострільної гармати, ще кільканадцять пострілів відбилися у хвилях і полягали по берегах: пошана державному прапорові країни (Юрій Яновський, II, 1958, 109).
 Віддавати (віддати і т. ін.) пошану — виявляти зовнішні ознаки поваги до кого-, чого-небудь. На арену вийшли.. гімнасти. Вони.. віддали пошану публіці і стали літати по арені (Юрій Яновський, II, 1958, 139); Дошка пошани див. дошка; З великою (глибокою, повною і т. ін.) пошаною — традиційний вираз у кінці листа. Панна Ольга Кобилянська.. просить вибачити, що не пише Вам сама через надмір літературної і всякої іншої праці. З найбільшою пошаною (Леся Українка, V, 1956, 341); З глибокою пошаною завжди вірний Вам задля послуг (Панас Мирний, V, 1955, 431); Моя (наша) пошана, рідко — вітання при зустрічі. [Д. Консепсьйон:] Розіно, підожди! (До Анни). Моя пошана! (Леся Українка, III, 1952, 398); На (у, в) знак пошани; На пошану — виявляючи до кого-небудь повагу, вшановуючи когось. Схилімо прапори додолу — На знак пошани, мук і болю. Схилімо низько свої чола Перед бійцем, що впав за волю! (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 126); І клонилися гвоздики В знак довіри і пошани (Максим Рильський, III, 1961, 129); Все палили тут невірних На пошану Сабаота (Володимир Самійленко, I, 1958, 252).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 478.

Коментарі (0)