ПОШАНУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся. Док. до шануватися 1. — А, може, грамота ще й у пригоді стане при його службі, — писарем буде, а пошанується — до офіцера дослужиться (Панас Мирний, IV, 1955, 35); Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не все ж нам, братику, не все парубкувать; Не все з дівчатами гасать і женихаться! І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 125).