в означеннях
Тлумачення, значення слова «пошептати»:

ПОШЕПТАТИ, шепчу, шепчеш, док., перех., без додатка і з спол. як, щоб і т. ін.

1. Сказати щось пошепки. — Мамо! питки, — тихо пошептав Івась (Панас Мирний, I, 1954, 302); Стихне [соловейко], ніби пошепче своїй самочці, як її любить, а вона йому, мабуть, скаже, що й вона його любить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40).

2. над ким — чим, біля кого — чого, від чого і без додатка. Поворожити, почаклувати, промовляючи пошепки певні заклинання. Явдоха узяла води, пошептала над нею, збризнула його [сотника] тою водою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202); Молодиця скоренько подала бабі ножа. От вона пошептала, пошахрувала над ним (Олекса Стороженко, I, 1957, 24); Войцехова прийшла, оглянула хору, пошептала щось біля неї (Іван Франко, VI, 1951, 166); На світі всячину я знаю,.. Кому чи трясцю одігнати. Од заушниць чи пошептати Або і волос гзігнать (Іван Котляревський, I, 1952, 116); — Я пришлю свою відьму, і вона за три дні зарубцює вам ці виразки. — Пошепче? — криво посміхнувся безкровними губами Бараболя (Михайло Стельмах, II, 1962, 90); Ну, думали, пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, — і знову заспівала в його руках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 481.

Коментарі (0)